ДОСЬЄ
Назва: ГК «Агро-Регіон»
Місцезнаходження: Київська, Чернігівська, Житомирська, Хмельницька області
Спеціалізація: виробництво сільськогосподарських
культур (кукурудза, пшениця, соняшник, соя, ріпак); 140 тис. т – елеваторні потужності зі зберігання
Площа земель: 41 тис. га
У Групі компаній «Агро-Регіон» цьогоріч повертаються до довоєнної сівозміни. Як адаптуватись до нових викликів у підприємстві, як змінювалися площі під основними культурами в підрозділах і як оптимізували технології вирощування після повномасштабного вторгнення – у розмові з головним агрономом Юрієм Лисаком.
Агроном: Юрію Іллічу, розкажіть про актуальну структуру площ по культурах на сезон-2025 і як вона змінилась з початком війни?
Юрій Лисак: Компанія «Агро-Регіон» до повномасштабного вторгнення в основному вирощувала кукурудзу. Під цю культуру було відведено до 40% усіх площ на рівні 17 тис. га. Соняшник до 2022 р. в середньому займав 7 тис. га, пшениця – 4 тис. га, також близько 4 тис. га було сої, 2,5 тис. га – під ріпаком, інші площі розподіляли між житом, озимим та пивоварним ярим ячменем.
На 2022 р. усі агротехнологічні операції під стандартну сівозміну були виконані заздалегідь, однак було прийнято рішення відмовитися від ячменю і жита на користь збільшення площ під соняшником.
Окрім цього, у 2022–2023 рр. кукурудзу зменшили на 15%, додавши площі під соєю, ріпаком та пшеницею. У 2024 р. площі під кукурудзою було скорочено ще на 2/3. Причиною цьому стала несприятлива ринкова кон’юнктура для неї – ціна значно впала, а логістика подорожчала, тому лишили 5 тис. га як попередник у сівозміні. При цьому наростили ріпак до 5 тис. га, сою до 8,5 і пшеницю до 7 тис. га під кожну культуру.
Варто зауважити, що три воєнні агровиробничі сезони ми не здійснювали різких кроків у структурі сівозміни, а оптимізували її. Під урожай 2025 р. у компанії заплановано повернення до довоєнної сівозміни, зокрема, плануємо засіяти 15 тис. га кукурудзою, по 7 тис. га буде під соняшником та озимою пшеницею, а також по 5 тис. га під соєю та озимим ріпаком.
А.: До жита та ячменю не плануєте повертатися?
Ю. Л.: Ці культури погано рахувалися останні роки, на ячмінь лише у 2024 р. ціна повернулася. Разом з тим, під них також потрібно мати окремі склади, а у нас не ті обсяги з цими культурами, щоб, як мінімум, наповнити елеваторну «банку» для зберігання. Їхні площі відведені на користь пшениці, зосередженість на одній культурі також дає змогу оптимізувати і зберігання по групі компаній.
А.: Які найбільш рентабельні культури в останні роки для компанії?
Ю. Л.: Найбільш рентабельною культурою є ріпак. Ми його вирощуємо лише п’ять років, і навіть на піщаних ґрунтах у Чернігівському кластері він себе виправдовує. І хоча це культура, яка у нашій компанії потребує найбільших капіталовкладень як у системі живлення, так і в системі захисту, однак його вирощувати вигідно. Тут важливо вчасно відсіятися, отримати сходи, і щоб ріпак у доброму стані зайшов у зиму. Соя теж рентабельна, якщо взяти до уваги, що вона потребує менше фінансових вкладень, адже захист не дорогий, добрив необхідно менше порівняно з ріпаком, пшеницею та кукурудзою, насіння теж недороге. Те саме можна сказати і про соняшник.
А.: Наскільки ви задоволені врожайністю у 2024 р., чи вдалось досягти запланованих показників?
Ю. Л.: У 2024 р. ми мали середній рік за врожайністю по групі компаній, якщо брати показники за останніх 10 років. Однак якщо дивитися у розрізі окремих кластерів, то, наприклад, для Західного це був найкращий рік по усіх культурах.
Якщо деталізувати, то з кукурудзою в середньому вийшли на 9,2 т/га, тоді як Західний кластер зібрав культуру з рекордним показником урожайності – 11,7 т/га,
адже наприкінці вегетації кукурудзи на Житомирщині пройшли опади. Соя по групі компаній дала 2,9 т/га, соняшник – на рівні 3 т/га,
пшениця – в середньому 6,5 т/га, найкращий показник по врожайності був у Західному кластері – 8 т/га, і навіть піщані ґрунти у Чернігівському кластері теж витягнули до запланованої урожайності на рівні 5,1 т/га.
Нам пощастило з погодою, адже більшість областей України постраждала від аномальних температур, зокрема, затяжної посухи.
А.: Ви сказали, що працюєте на піщаних ґрунтах, а які ще типи ґрунтів зустрічаються на ваших полях?
Ю. Л.: У Західному кластері 10% – піщані ґрунти, решта – відмінні чорноземи, глинисті ґрунти, які досить продуктивні. Тут понижувальним чинником є лише горбистий рельєф. У Київському кластері маємо строкаті ґрунти: є бідні, є низинні, є болотисті. У Чернігівському кластері домінують піщані ґрунти, є також пилуваті піски, де ми не лишаємо ґрунт відкритим. Загалом по групі компаній ми скоротили оранку і 60% площ – це обробіток ґрунту без перевертання пласта, адже бідні піщані ґрунти мають не більш як 20 сантиметрів родючого шару. Хочу наголосити, що немає поганих ґрунтів, є ґрунти з меншою родючістю або їх неправильно обробляють.
А.: Розкажіть детальніше про вирощування озимої пшениці, чим керувалися при збільшенні площ під цією культурою?
Ю. Л.: До повномасштабної війни, вирощуючи пшеницю, ми дивилися більше на тоннаж, адже цінова різниця між фуражним і класним зерном практично не відчувалася. Ситуація змінилася під впливом зупинки логістичних ланцюгів, країни Європейського Союзу вимагали більш якісну сировину по всіх культурах. І хоча різниця на сьогодні між якісною і неякісною пшеницею на рівні 10 дол./т, але з початком повномасштабного вторгнення і в наступні роки вона сягала 30–40 дол./т. До 2024 р. ми розглядали пшеницю більше як попередник у сівозміні, однак минулого року на неї була гарна ціна, і по заробітках можна прирівняти культуру до соняшника.
А.: Уточніть, скільки відсотків якого класу пшениці зібрали минулого сезону?
Ю. Л.: 6% – другого класу, 67% – третього, решта фураж. По країні плюс/мінус аналогічна ситуація – тільки навпаки.
А.: Завдяки чому вдалося досягти таких результатів?
Ю. Л.: Найперше – завдяки бажанню та адаптованій напрацьованій технології, зокрема, з правильно підібраними сортами та змінами підходів до живлення.
А.: Якщо говорити про сорти озимої пшениці, на яких зупинилися?
Ю. Л.: Варто зауважити, що є високоврожайні пшениці, а є високоякісні. Якщо генетично у сорті не закладено давати високу якість зерна, то скільки ти його не «годуватимеш» добривами, не отримаєш потрібного результату. Наприклад Самурай (DSV) гарно себе показує, але якщо потрібна саме врожайність.
Переглядаючи підходи до підбору сортів пшениці, ми надаємо перевагу високоякісним сортам. Використовуємо імпортну селекцію, адже сорти української селекції більш адаптовані до інших широт вирощування, ніж ті, де обробляє землі компанія. Гарно себе показали сорти Юлія, Артіст і Реформ, а також КВС Емерік.
А.: Наскільки важливий строк сівби озимої пшениці?
Ю. Л.: Надважливо витримати оптимальні строки висіву, особливо на наших піщаних ґрунтах. До сівби пшениці ми готуємося ще з попередником. Це соняшник. Обираємо більш ранні гібриди, обов’язково проводимо десикацію, щоб раніше зібрати його і раніше вийти у поле з сівбою пшениці. Основна мета – отримання ранніх сходів, щоб пшениця мала достатньо часу для формування необхідної кількісті продуктивних стеблин для входження у зиму, що дає високі шанси перезимувати та вийти на запланований урожай.
Стараємося не обробляти інтенсивно ґрунт, адже окрім того, що можна наробити грудок, сівалка буде «тонути», ії складно буде відрегулювати, особливо на піщаних ґрунтах. Проходимо такими агрегатами для лущення стерні та обробки осінніх решток, як Joker RT, чи Турбо-Макс на глибину до 5 см. Слідом йде посівний комплекс Horsch Pronto. Глибина посіву пшениці – від 2 до 3 см, більша глибина може призвести до затримки кущіння.
Під урожай 2025 р. ми почали сіяти озиму пшеницю в перших числах вересня 2024 р., оскільки рік був аномальним через ранню весну, вегетація усіх культур відбувалася на 10–12 днів раніше, тому і жнива соняшнику почали раніше. Фінішували до 1 жовтня, однак 80% пшениці посіяли у сухий ґрунт, на початку жовтня лише пройшли дощі.
А.: У якому стані за таких умов сівби озима пшениця увійшла в зиму?
Ю. Л.: У Західному кластері мали 2–3 продуктивних стебла, адже там з вологістю при сівбі ситуація була кращою, у Чернігівському та Київському кластерах – 2–3
листки.
А.: Яку норму висіву практикуєте?
Ю. Л.: Норма висіву – досить непросте питання, адже агрономія – це бухгалтерія під відкритим небом, але з творчим підходом. Тут потрібно оперативно приймати зважені рішення та бути готовими до експериментів. Стандартна технологія передбачає: на глибину 6 см висівають 6 млн п.о./га. Втім, у нас свої підходи, адже рік на рік не схожий. Насамперед беремо до уваги строки сівби: чим пізніше, тим більша норма висіву, дивимося, чи є достатньо вологи, якщо сіємо у сухий ґрунт, то збільшуємо норми висіву. Мінімальна норма висіву по групі компаній – 2,5–2,7 млн п.о./га, максимальна – 4,5–4,7 млн п.о./га.
Читати по темі: Юрій Кормишкін: «Без інвестицій у полив і автоматизацію виробництва овочами займатись неможливо»
А.: Ви сказали, що високих результатів по пшениці вдалося досягти, в тому числі, й завдяки змінам у системі живлення, деталізуйте, будь ласка.
Ю. Л.: У нас системний підхід до живлення, який включає два чинники: аналіз ґрунту по зонах, у тому числі на вміст фосфору, калію, магнію і сірки, рН та ін., а також потенціал поля, з якого формується планова врожайність.
До кожного поля у нас індивідуальний підхід, дивимося, як краще внести добрива, щоб отримати максимальну віддачу. Якщо, наприклад, не вистачає фосфору, то вносимо амофос разом із посівом, норма залежить від потреби, це може бути 30 кг д. р. чи більше. Якщо є потреба і в фосфорі, і в калії, теж даємо разом у рядок. Якщо є питання лише з калієм, то можемо розкидати під лущення. В межах одного поля у нас диверсифіковане внесення добрив залежно від потреб.
Щоб спровокувати краще кущіння, з осені можемо додати азоту 20 кг д. р., але ці заходи проводимо лише у ситуації, коли є волога.
По мерзлоталому ґрунту навесні дивимося, в якому стані пшениця. Якщо розкущена, то будемо загальну норму азоту ділити на три внесення і першу дозу давати на рівні 30%. Якщо пшениця слаборозкущена, ми її стимулюємо аміачною селітрою, даємо одразу 50% від норми, яку запланували на це поле. Далі працюємо КАСами, і тут також все залежить від ситуації, якою буде весна і як розвивається культура. По мерзлоталому ґрунту даємо сірку з розрахунку 1 кг на 6 кг азоту. На піщаних ґрунтах також вносимо сульфат магнію з нормою 100–150 кг/га. Там, де аналіз ґрунту показує дефіцит магнію, це добриво більш ефективне, ніж сульфат амонію.
Друге підживлення азотом здійснюємо у 30–31 фазі, коли йде трубкування, раніше можемо спровокувати додаткове кущіння. І третє підживлення КАСом проводимо у період від виходу в трубку і до появи прапорцевого листка у фазі 37–39, внесення саме в цей період найбільше впливає на якість майбутнього урожаю
Якщо у господарстві націлені на високі врожаї, не варто ігнорувати регулятори росту. У 30–32 фазі ми гарантовано даємо 0,8 л/га Хлормекват-хлорид плюс Моддус 0,25 л/га. За потреби у фазі 37–39 даємо другий регулятор на основі діючої речовини етафон.
Ми також закладаємо власні дослідні ділянки для підбору оптимальних систем живлення. І вже багато років у фазу кущіння пшениці разом з обприскуванням вносимо мідь з нормою 0,5 л/га. Нестача міді може суттєво вплинути на врожай і якість пшениці.
А.: Яку систему захисту застосовуєте на пшениці?
Ю. Л.: Варто зауважити, що у нас малий тиск шкідників. Якщо ж говорити про гербіцидний захист, враховуючи, що попередником є соняшник, прибираємо його падалицю такими препаратами, як Триатлон чи Гроділ Максі. На окремих полях можемо застосовувати гербіцид Паллас, якщо присутній метлюг.
Основний захист пшениці у нас фунгіцидний, і він передбачає три етапи. Перше внесення у фазу кущіння з метою боротьби з септоріозом і борошнистою росою. Це може бути Фалькон, Альто, Рекс Плюс. Другий етап – перед виходом прапорцевого листка, він має на меті захистити листкову поверхню. Використовуємо такі препарати, як Амістар Екстра чи Аканто Плюс. І третій – коли є ризик розвитку хвороб колоска, особливо фузаріозу, використовуємо чистий Солігор 1,0 л/га чи чистий тебуконазол, також 1,0 л/га.
А.: Чи зазнала змін технологія вирощування пшениці з початком повномасштабної війни?
Ю. Л.: Азотне живлення не чіпали, більш оптимізували його під дифенційоване внесення: вносили там, де він мав потенціал найбільшої віддачі. Фосфор і калій частково скорочували. На 2025 р. повернулися на стандартну довоєнну схему живлення.
А.: Яка у вас найбільша проблема під час вирощування озимої пшениці?
Ю. Л.: Погодний чинник, на який ми не можемо вплинути. Головне, звісно, вчасно отримати продуктивні сходи, технологію можна відшліфувати, а техніки у нас вдосталь. А ще в агрономії потрібне везіння, особливо при вирощуванні озимої пшениці: щоб при наливі був дощ, а під час жнив не намокло.
А.: Які середні затрати на вирощування 1 га озимої культури були у вас в 2024 р.?
Ю. Л.: В межах 800–900 доларів США на гектар.
А.: Чи були проблеми з реалізацією врожаю?
Ю. Л.: Ціна була непогана, і в плані прибутковості культура себе добре показала, враховуючи, що і якість нашої пшениці на високому рівні.
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2025
