Забур’яненість посівів гречки залежно від систем удобрення

ПРОБЛЕМА БУР’ЯНІВ У ПОСІВАХ ГРЕЧКИ

Гречка є важливою круп’яною і медоносною культурою, а також джерелом рослинного білка, який за амінокислотним складом більш цінний, ніж у злакових культур. Реалізувати потенційну продуктивність гречки та підвищити рівень її врожайності можливо за умов суворого дотримання технології вирощування, в тому числі розміщення у сівозміні, диференційованого (залежно від ґрунтових умов) основного обробітку, внесення відповідних доз мінеральних добрив, підтримання оптимального видового складу бур’янів у посівах.

Як відомо, гречка у першу половину вегетації пригнічує бур’яни, однак у період масового цвітіння та побуріння плодів її ріст зупиняється, фітомаса поступово починає зменшуватись, а бур’яни, отримавши більше життєвого простору, починають інтенсивно рости, затінюючи культурні рослини. Це зумовлює також і поширення хвороб, зокрема, сірої гнилі та аскохітозу. Забур’яненість гречки за пізніх строків сівби значною мірою залежить від попередників.

У зоні Західного Лісостепу України, яка відзначається високою контрастністю погодних умов, строкатістю ґрунтового покриву, рівнем родючості й кислотності земель, промивним водним режимом, проблема зниження рівня забур’яненості посівів гречки постає особливо гостро, оскільки тут спостерігається велика різноманітність бур’янів. Сегетальні види завдають величезної шкоди сільськогосподарському виробництву. Вони висушують і виснажують ґрунт, ускладнюють його обробіток, пригнічують культурні рослини, сприяють поширенню шкідників і хвороб, зменшують ефективність добрив, меліоративних та інших заходів.

Щорічні втрати рослинницької продукції внаслідок забур’яненості становлять 25–30%, в окремих випадках навіть перевищують 50%. Все це пояснюється високою конкуренцією між бур’янами і культурними рослинами за чинники життя: світло, воду, поживні речовини. Тож у посівах сільськогосподарських культур, у тому числі гречки, надзвичайно важливим є регулювання видового складу бур’янів з урахуванням їхніх біологічних особливостей і шляхів поширення.

Читати по темі: Хвороби гречки та заходи щодо обмеження їх шкодочинності

Мета наших досліджень полягала у з’ясуванні впливу удобрення на потенційну та актуальну забур’яненість посівів гречки в короткоротаційній сівозміні, дослідженні конкурентних взаємозв’язків в агроценозі, визначенні обсягів виносу поживних речовин сегетальною рослинністю.

Дослідження проводили у 2016–2018 рр. в Інституті сільського господарства Карпатського регіону НААН України.

Агрохімічні показники орного шару: вміст гумусу – 1,67–1,71%, сума ввібраних основ – 4,4–5,0 мг-екв./100 г ґрунту, лужногідролізованого азоту (за Корнфілдом) – 9,2–9,9, рухомого фосфору та обмінного калію (за Кірсановим) – відповідно 10,8–11,13 і 9,3–9,5 мг/100 г ґрунту. Реакція ґрунтового розчину (рНКСl) – 4,70–4,84, гідролітична кислотність – 2,26 мг-екв./100 г ґрунту.

Обробіток ґрунту – загальноприйнятий для умов західного Лісостепу. Об’єктом дослідження були посіви гречки (сорт Аеліта) у п’ятипільній сівозміні: кукурудза – пшениця озима – гречка – соя – пшениця озима. Попередник гречки – пшениця озима. Вивчались дві системи удобрення: 1) традиційна – із внесенням на гектар ріллі сівозмінної площі N₆₉Р₇₇К₇₇ + 8 т гною, 2) альтернативна – N₆₀Р₆₀К₆₀ + вся побічна продукція рослинництва. Безпосередньо під гречку вносили за традиційної системи N₆₀Р₆₀К₆₀, за альтернативної – N₃₀Р₃₀К₃₀ + побічна продукція (солома пшениці озимої).

Під час дослідження визначали:

•  кількісно-видовий склад бур’янів (за фазами вегетації культур). При останньому обліку визначали масу бур’янів;
•  період максимальної шкодочинності бур’янів. Використовували три ділянки: на першій культура росла разом із бур’янами; на другій впродовж вегетації культури видаляли всі бур’яни; на третій видаляли культуру, залишали тільки бур’яни;
•  потенційну забур’яненість (кількість насіння бур’янів) ґрунту;
•  вміст елементів живлення (азоту, фосфору, калію) в сегетальній рослинності.

ВПЛИВ СИСТЕМ УДОБРЕННЯ НА ЗАБУРЯНЕНІСТЬ ГРЕЧКИ

Ґрунтовий потенціал бур’янів пов’язаний з наявністю запасів насіння і вегетативних органів розмноження. В умовах сільськогосподарського виробництва він практично необмежений: досягає мільярдів і десятків мільярдів штук на 1 гектар посівної площі. Деякі науковці вважають, що потенційна забур’яненість посівів збільшується при застосуванні системи удобрення, особливо органо-мінеральної та органічної.

Нашими спостереженнями встановлено, що в посівах гречки найменший насіннєвий фонд сегетальних видів формувався при застосуванні N₆₀Р₆₀К₆₀ – 22 700 шт./м², дещо вищі показники були у варіанті з внесенням N₃₀Р₃₀К₃₀ + побічна продукція – 26 777 шт./м² (табл. 1).

Потенційну загрозу для гречки становить та частина насіння бур’янів, яке проростає впродовж вегетаційного періоду. Спостереження за динамікою цього процесу показали, що за перших 30–60 днів обліку реалізувалося 33 і 25% насіннєвого запасу від загальної кількості за весь вегетаційний період. За наступні терміни відсоток проростання зменшувався (рис.).

У посівах гречки на початку вегетації при внесенні мінеральних добрив у дозі N60Р60К60 відмічалася найбільша кількість сегетальної рослинності – 219 шт./м², що на 12% більше, ніж у контролі. Найбільш поширеними бур’янами в посівах гречки у фазі кущіння були: лобода біла (Chenopodium album L.), шпергель польовий (Spergula arvensis L.), плоскуха звичайна (Echinochloa crusgalli (L.) P. Beauv), мишій сизий (Setaria glauca (L.) Beauv.). Перед збиранням культури в цьому ж варіанті чисельність сегетальних видів значно зменшилась і становила 163 шт./м², з найменшою масою бур’янової рослинності 138 г/м² (табл. 2.) Переважаючими видами бур’янів в цей період виявились: плоскуха звичайна (Echinochloa crusgalli (L.) P. Beauv), грицики звичайні (Capsella bursa pastoris (L.), мишій сизий (Setaria glauca (L.) Beauv.), лобода біла (Chenopodium album L.).

Найбільш інформативним критерієм оцінки шкідливості бур’янів є їх маса в посівах сільськогосподарських культур. Вивчення особливостей сумісного росту, накопичення вегетативної маси рослинами дає можливість з’ясувати низку показників, що характеризують конкурентні відносини між польовими культурами і бур’янами.

Конкуренція в цілому є універсальним процесом для всіх видів угрупувань. Вона завжди охоплює повний комплекс життєвих ресурсів, багатогранна у своїх механізмах і проявах. Сільськогосподарські культури і бур’яни належать до одного автотрофного блоку. За цих умов конкурентне відношення між ними відзначається значною гостротою і часто є вирішальним чинником у формуванні врожаю.

Проаналізувавши особливості конкурентних відносин між рослинами гречки і бур’янами, ми встановили, що найнижча конкурентоспроможність була у варіантах без застосування добрив – співвідношення між масою рослин культури і бур’яновими рослинами становило 2,1. Стійкість круп’яної культури до бур’янів значно збільшилась за внесення N₆₀Р₆₀К₆₀, коефіцієнт конкурентоспроможності становив 4,1, співвідношення бур’янів на ділянці з гречкою і без неї знизилось до 0,34 (табл. 3).

При заорюванні соломи пшениці озимої з додаванням N₃₀Р₃₀К₃₀ коефіцієнти становили 3,0 та 0,42. Отже, посилення мінерального живлення підвищує конкурентоспроможність гречки і знижує шкідливість бур’янових компонентів. Збільшення або зменшення маси сегетальної рослинності також спричиняє коливання рівня урожаю сільськогосподарських культур.

ВИНОС ЕЛЕМЕНТІВ ЖИВЛЕННЯ БУР’ЯНАМИ

Винос бур’янами поживних речовин залежить від багатьох чинників, він є надзвичайно важливим критерієм оцінки агротехнічних факторів. Бур’яни поглинають із ґрунту велику кількість поживних речовин, тим самим погіршуючи нормальний ріст і розвиток культурних рослин. Через відсутність належних заходів захисту посівів сільськогосподарських культур у Лісостепу України бур’яни здатні поглинати 160–200 кг/га азоту, 55–90 кг/га фосфору та 170–250 кг/га калію.

Нашими дослідженнями встановлено, що в посівах гречки винос мінеральних речовин бур’янами залежав, насамперед, від сформованої ними вегетативної маси на одному гектарі посівної площі. Найменших значень він набував у варіанті без добрив (контроль) – 148,4 кг/га. Дещо вищим винос був у варіанті з внесенням побічної продукції та мінеральних добрив – 166,6 кг/га. Застосування мінеральних добрив у дозі N₆₀Р₆₀К₆₀ зумовлювало збільшення виносу поживних речовин на 16% порівняно з контролем (172,1 кг/га). Таким чином, вищі фони мінеральних добрив покращували умови живлення та рівень засвоєння поживних елементів не тільки рослинами гречки, а й бур’янами.

Встановлено, що у посівах гречки бур’яни виносили найбільше азоту – від 86,1 до 89,5 кг/га), дещо менше калію (45,4–66,4 кг/га) і найменше фосфору (16,6–18,5 кг/га) (табл. 4).

Важливим показником загального негативного впливу сегетальної рослинності на сільськогосподарські культури є шкідливість – властивість бур’янів пригнічувати ріст і розвиток культурних рослин, що зумовлює зменшення їх урожайності та погіршення якості вирощеної продукції.

Вивчення конкурентних відносин між гречкою та бур’янами базувалось на методі зіставлення динаміки наростання біологічної маси за умов роздільного і спільного їх зростання.

Розрахунки показали, що в посівах гречки за традиційної системи удобрення як у разі захисту рослин, так і без нього сформувалась найвища урожайність зерна – 2,03 та 1,78 т/га (в контролі 1,47 та 1,17 т/га відповідно).

Важливу роль у зменшенні втрат врожаю відіграє удобрення. Зниження врожаю внаслідок впливу бур’янів у варіантах із внесенням N60Р60К60 становило відповідно 12,3%, при застосуванні побічної продукції + N₃₀Р₃₀К₃₀ – 14,5% (табл. 5).

Таким чином, бур’яни в посівах гречки займають всі вільні екологічні ніші, конкурують з нею за життєвий простір і поживні елементи й помітно знижують її урожайність.

ВИСНОВКИ

У посівах гречки найменшу кількість насіння бур’янів у ґрунті виявлено за традиційної системи удобрення при внесенні на 1 гектар ріллі сівозмінної площі N₆₉Р₇₇К₇₇ + 8 т гною; безпосередньо під культуру – N₆₀Р₆₀К₆₀. Динаміка проростання насіння сегетальних видів була найбільшою в перших 30–60 днів із часу сівби гречки. До кінця вегетації гречки чисельність бур’янів зменшується на 34%.

Вищі фони мінеральних добрив покращують умови живлення і підвищують рівень засвоєння поживних елементів не тільки рослинами гречки, а й бур’янами – застосування N₆₀Р₆₀К₆₀ збільшує винос поживних речовин на 16% порівняно з контролем.

Найменше знижувалася урожайність гречки внаслідок наявних у її посівах бур’янів за традиційної системи удобрення.

О. В. Вавринович, О. Й. Качмар, Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН України

Опубліковано в журналі, “Агроном”, 2022