Абрикос – одна з найбільш поширених в Україні плодових культур. Популярність його зумовлена швидким ростом, раннім початком плодоношення, регулярними високими врожаями, високими смаковими якостями та широкими можливостями переробки плодів. Зміни клімату, м’які теплі зими останніми роками сприяють просуванню культури у північні та східні регіони країни. Все це поступово змушує фермерів замислитися над закладкою в цих районах промислових насаджень абрикоса. На заваді стоїть лише схильність культури до пошкодження хворобами, що можуть призводити не тільки до втрат частини урожаю, а й до загибелі дерев. На щастя, існує низка агротехнічних заходів, застосовуються дієві фунгіциди для боротьби з грибками і бактеріями, про що ми поговоримо далі.
МОНІЛІОЗ
Моніліоз – дуже небезпечне і поширене в Україні інфекційне захворювання багатьох плодових культур, зокрема й абрикоса, яке викликає грибок роду Monilia. Моніліоз абрикоса має дві яскраво виражені стадії ураження рослини. Перша проявляється ранньою весною і має назву моніліальний опік. Друга спостерігається влітку і називається моніліальна плодова гниль.
Навесні, під час цвітіння абрикоса відбувається активне спороношення грибка. Інфекція проникає у рослини через розкриті квітки. Грибниця швидко проростає у деревину плодових гілочок і далі – до скелетних гілок. Через 15–20 днів ушкоджені гілки всихають. При цьому тонкі гілочки відмирають, а товсті можуть частково або повністю відновити ріст. Часто спостерігається витік камеді (гомоз). Засохлі побурілі листочки довгий час висять на гілці, через що вона має вигляд обпаленої вогнем. Звідси і назва весняної фази хвороби. На пошкоджених гілках видно сірі подушечки спороношення грибка. Помірні температури, похмура погода і дощі сприяють поширенню хвороби. Дерева, що не цвіли, – невразливі до моніліозу.
Літня форма моніліозу уражує плоди абрикоса під час їх дозрівання. Грибок проникає у плід, головним чином, через механічне пошкодження шкірки, викликане комахами, градом чи іншими чинниками. У місці проникнення інфекції виникає світло-коричнева пляма, що швидко збільшується в розмірах і охоплює весь плід. На поверхні плями з’являються сірі, хаотично розміщені подушечки спороношення грибка. Пошкоджені плоди обпадають або залишаються на дереві та муміфікуються.
Зимує грибок у вигляді міцелію в пошкоджених гілках, муміфікованих плодах та навіть на обпалому листі.
Заходи боротьби з моніліозом абрикоса
Велику роль у боротьбі з моніліозом абрикоса відіграють агротехнічні заходи. Проте, на жаль, ця хвороба настільки агресивна та руйнівна, що доводиться використовувати хімічні засоби захисту – фунгіциди.
Агротехнічні заходи:
- вибір і вирощування районованих сортів, стійких до хвороби;
- видалення дикорослих і самосійних рослин кісточкових порід у безпосередній близькості до саду; особливо це стосується власне абрикоса та вишні повстяної;
- формування крон дерев, щоб не допускати їх загущення;
- своєчасне вирізання пошкоджених гілок;
- видалення муміфікованих плодів;
- збір і компостування опалого листя;
Хімічні заходи проти моніліозу на абрикосі
Донедавна в Україні проти моніліозу використовували в основному контактні препарати на основі міді: Бордоську суміш (3% розчин на початку розпускання бруньок, 1% – в період вегетації), мідний купорос (1% розчин восени після обпадання листя або рано навесні до розпускання бруньок), хлорокис міді, Блу Голд, Купроксат тощо. Зараз до цього переліку додались і системні фунгіциди з лікувальним ефектом – Хорус, Топсин М, Страж, Захисник. Під час цвітіння та дозрівання плодів перевагу віддають біопрепаратам, таким як Триходермін, Фітоспорин, Фітоцид, Фітолавін, або використовують хімічні фунгіциди з коротким періодом очікування: Сігнум, Світч, Магнікур Гард.
Обприскування слід починати ранньої весни, ще до розпускання бруньок (3% Бордоська суміш, 3–5% залізний купорос або 1% мідний купорос). До цвітіння абрикоса бажано провести ще 1–2 обробки іншими препаратами. Їх не припиняють і після цвітіння. Обприскування бажано проводити регулярно через кожних 10–14 днів і не припиняти їх навіть після збору врожаю. Для запобігання виникненню у збудника хвороби резистентності чергують фунгіциди з різною діючою речовиною. Такий системний захист дасть змогу мінімізувати втрати від моніліозу, сприятиме отриманню високого врожаю якісних плодів.
КЛЯСТЕРОСПОРІОЗ
Клястероспоріоз – іще одне інфекційне грибкове захворювання, що пошкоджує дерева кісточкових порід, зокрема, і абрикос. На листках хвороба проявляється у вигляді невеликих плям червонуватого або буруватого кольору, часто з малиновою каймою. Тканина листової пластинки у плямах засихає, а через 1,5–2 тижні випадає, утворюючи дірки. Через це хворобу часто називають дірчастою плямистістю.
На цьогорічних пагонах теж утворюються коричневі, червонуваті чи малинові плями. Іноді спостерігається витік камеді. Пошкоджені гілки можуть відставати у рості, часто стають схильними до ураження іншими хворобами, знижується їх морозостійкість.
На плодах абрикоса утворюються червонуваті плями. Згодом вони буріють, засихають і стають схожими на ураження паршею. Пошкоджені плоди втрачають цукристість, падають їх смакові якості, страждає і товарний вигляд.
Заходи боротьби з клястероспоріозом
Агротехнічні заходи боротьби спрямовані передусім на підвищення стійкості рослин до хвороби: вирощування стійких сортів, високий рівень агротехніки, формування крон дерев. Необхідна також боротьба з дикорослими деревами кісточкових порід, що часто зустрічаються обабіч доріг, у закинутих садах і часто служать джерелом інфекції.
Ефективні проти клястероспоріозу і фунгіциди. У боротьбі з цією хворобою можна застосовувати ті самі препарати і в ті ж самі терміни, що і проти моніліозу.
ЦИТОСПОРОЗ
Цитоспороз – інфекційне грибкове захворювання багатьох порід культурних і диких дерев. Але чи не найбільш небезпечне воно для абрикоса. У хронічній формі цитоспороз може призводити до загибелі дерева за 2–3 роки, а при гострому розвитку дерево гине за кілька місяців.
Спори грибка поширюються вітром, комахами, опадами і заражають дерево через тріщини кори, замерзлі бруньки. Кора молодих пагонів у місці ураження набуває червонувато-коричневого або цегляного кольору. Через велику кількість добре помітних горбиків – плодових тіл грибка вона починає нагадувати гусячу шкіру. Згодом уражені місця стають вдавленими, на них відмічається витік камеді. Листки на пошкоджених гілках дрібнішають, часто в’януть або засихають. Пошкоджена кора стає губчатою і трухлявою. Хвороба поширюється по гілці і призводить до відставання її в рості, зниження урожайності, усихання бокових відгалужень, а згодом – всієї гілки.
Джерелом інфекції служать інші хворі дерева, особливо у запущених та закинутих садах, хворий посадковий матеріал.
Заходи захисту абрикоса від цитоспорозу
Придбання здорового посадкового матеріалу, гарний догляд, збалансоване живлення, передзимова та ранньовесняна побілка штамбів і основ скелетних гілок сприяють підвищенню стійкості дерев до ураження цитоспорозом.
Уражені дерева можна спробувати вилікувати. При виявленні ознак хвороби пошкоджені гілки негайно зрізають нижче місця ураження. Рани від обрізки обов’язково дезінфікують 3–5% розчином мідного купоросу та обробляють відповідними засобами. При виявленні захворювання на штамбі або біля основи скелетних гілок уражене місце зачищають до здорової кори, теж дезінфікують і замазують. Такі заходи значно продовжать продуктивне використання дерева.
Читати по темі: Контроль бур’янів у садах. Cучасні підходи
Фунгіциди також сприятимуть успішній боротьбі з цитоспорозом абрикоса. Рано навесні, до початку розпускання бруньок, дерева обробляють 1–3% розчином мідного або 3–5% розчином залізного купоросу. У фазу малинового бутона краще провести обприскування Хорусом – системним фунгіцидом з лікувальною дією. Замість Хоруса можна обробити дерева 1% Бордоською сумішшю або 0,3% розчином мідного купоросу чи хлорокису міді. Після цвітіння обробки не припиняють.
Перевагу при цьому віддають системним препаратам, що проникають в тканини дерева і поширюються по всіх його органах, як-от Хорус, Страж, Тіофен, Скор, Захисник, Топсин-М та іншими. Пізно восени повторюють обприскування дерев 3% розчином мідного або 5% розчином залізного купоросу.
ГНОМОНІОЗ АБРИКОСА
Хворобу викликає гриб Gnomonia erythostoma. Гномоніоз спостерігається у південних областях України. Крім абрикоса, пошкоджує також вишню та черешню. Часто гномоніоз називають бурою плямистістю абрикоса.
Перші ознаки захворювання спостерігаються наприкінці травня – в червні. На листках з’являються спочатку жовто-зелені плями неправильної форми. Вони швидко збільшуються в розмірах. Згодом плями буріють і охоплюють весь листок. Листкова пластинка при цьому скручується. У серпні з нижнього боку уражених листків можна помітити дрібні буруваті цятки – пікніди гриба. Частина пошкоджених листків передчасно обпадає. За умов високої вологості на обпалому листі утворюються перитеції з сумкоспорами.
Крім листків, гномоніоз пошкоджує також їх черешки, рідше – плоди та плодоніжки. На плодах з’являються бурі плями. М’якуш при цьому всихає до самої кісточки, через що плоди набувають потворних форм. Частина плодів при цьому осипається.
Первинне зараження відбувається в травні-червні за допомогою сумкоспор і конідій, що перезимували в обпалому листі.
Сорти, чутливі до ураження гномоніозом: Червонощокий, Суперіор, Махтобі, Никитський. Стійкі сорти: Помаранчево-червоний, Степовий, Арзамі, Тлор циран.
Заходи боротьби з гномоніозом
Окрім вирощування стійких сортів, запобігти поширенню гномоніозу допомагає осіннє приорювання обпалого листя на глибину 10–12 см або його прибирання з саду з подальшим компостуванням.
Ефективні також і обробки фунгіцидами. Їх проводять із початку травня з інтервалом у 14 днів. При цьому чергують препарати на основі міді: Бордоська суміш, хлорокис міді, Купроксат, Чемпіон, Медян Екстра, сірки – сірка колоїдна, Тіовіт Джет, Інферно та сучасні фунгіциди системної дії: Хорус, Скор, Мобіль, Страж, Парацельс, Топсин М тощо.
Загалом система захисту абрикоса проти таких небезпечних і поширених хвороб, як моніліоз, клястероспоріоз та цитоспороз, цілком ефективна і проти гномоніозу.
ВЕРТИЦИЛЬОЗ АБРИКОСА
Вертицильоз, або вертицильозне в’янення – грибкове захворювання багатьох культурних і диких рослин. Викликане воно грибками роду Verticillium, які живуть у ґрунті і сприяють розкладанню мертвої органіки. Через пошкоджені корені, тріщини у кореневій шийці та корі штамбу біля поверхні ґрунту грибок проникає у судинну систему дерева і пошкоджує її. Зовнішні прояви захворювання стають помітними у другій половині літа: листя на окремих великих гілках або навіть на всьому дереві раптово в’яне та засихає. У нижній частині пошкодженої гілки воно жовтіє й обпадає. При цьому верхні листки залишаються зеленими і часто неушкодженими. На поперечному зрізі пошкодженої гілки чітко видно суцільне або точкове темно-буре, майже чорне кільце.
Вертицильоз призводить до швидкої загибелі абрикоса. Проте часто, завдяки хорошому загальному стану, ретельному догляду, відсутності інших пошкоджень деревини та провідної системи, дерево може замістити пошкоджені судини новими і одужати.
Заходи боротьби з вертицильозом
Проти вертицильозу використовують в основному профілактичні заходи. Збудник вертицильозу тривалий час може зберігати активність у ґрунті. Тому впродовж 10 років саджанці абрикоса не слід висаджувати після загиблих від цієї хвороби дерев. Також варто утриматись від розміщення абрикоса одразу після культур, схильних до пошкодження вертицильозом: картоплі, томатів, баклажанів, суниці. Саджанці висаджують так, щоб коренева шийка знаходилася на 3–5 см над поверхнею землі або на її рівні. Надмірне заглиблення призводить до підмокання кори штамбу і проникнення інфекції. Надмірна вологість сприяє поширенню хвороби, тому краще не допускати перезволоження землі, обмежити поливи та провести заходи для відведення зайвої води.
БАКТЕРІАЛЬНИЙ РАК
Ще одне небезпечне захворювання плодових культур в Україні, зокрема і абрикоса. Бактеріальний рак, як зрозуміло з назви, викликаний не грибками, а бактеріями. Захворювання часто протікає досить швидко і часто призводить до загибелі дерев. Механізм проникнення інфекції точно не відомий, але більшість дослідників вважають, що бактерії потрапляють до деревини через пошкодження кори, викликані морозами, коливаннями вологості, сонячними опіками та іншими чинниками.
Ознаки хвороби можуть проявлятись або у вигляді великих виразок на штамбі, скелетних та інших гілках, або у почорнінні кори без утворення виразок. В будь-якому разі в місцях ураження спостерігається витік камеді. При кільцевому пошкодженні гілка гине. Від інших захворювань деревини і кори (моніліального опіку, цитоспорозу) бактеріальний рак зовні відрізняється відсутністю подушечок спороношення. Але точний діагноз можна поставити тільки в лабораторії.
Заходи захисту абрикоса від бактеріального раку
Фунгіциди не дуже ефективні проти бактерій. Хіба що контактні препарати на основі міді (Бордоська суміш, мідний купорос, хлорокис міді) можуть створити захисний екран проти проникнення інфекції. Тому основні зусилля слід спрямувати на підвищення стійкості дерев абрикоса:
- вирощування районованих сортів;
- використання стійких підщеп, наприклад жерделі;
- висока окуліровка;
- передзимова та ранньовесняна побілка штамбів та основ скелетних гілок 20% розчином вапна з додаванням 4–5% мідного купоросу;
- обробка і захист великих ран від обрізування, своєчасне лікування морозобоїн, місць витоку камеді, інших пошкоджень;
- високий рівень агротехніки, збалансоване підживлення, помірні поливи;
- боротьба із гризунами, шкідниками та хворобами.
ГОМОЗ, АБО ВИТІК КАМЕДІ
Гомоз – це неінфекційне захворювання деревини абрикоса та деяких інших порід дерев. Воно проявляється у витоку камеді – рідкій суміші полісахаридів. Інші назви камеді – гумі або ґлей. Гомоз спостерігається у місцях механічного, термічного або інфекційного пошкодження камбію. У місці пошкодження утворюється велика кількість недиференційованих клітин, що накопичують запасні поживні речовини у вигляді полісахаридів. Згодом стінки клітин руйнуються, їх вміст витікає під кору, а потім – і назовні. Спочатку камедь доволі рідка за консистенцією і світла за відтінком. Потім вона твердіє і темнішає.
Сам гомоз не є небезпечною хворобою, але він сигналізує про тяжке пошкодження деревини від механічних пошкоджень, морозу, гризунів, шкідників, хвороб або з фізіологічних причин.
Найчастіше гомоз не проходить сам по собі, а потребує лікування. Кору і деревину в місці пошкодження акуратно зрізають до неушкодженого місця. Рану обробляють 1% розчином мідного купоросу і замазують садовим варом або спеціальними лікувальними фарбами чи бальзамами. Це саме стосується і ран під час обрізування дерев. Своєчасна і регулярна боротьба із хворобами та шкідниками теж запобігає захворюванню дерев абрикоса на гомоз.
ВИСНОВКИ
Як бачимо, абрикос страждає від багатьох хвороб: грибкових, бактеріальних та захворювань неінфекційного походження. Але це не означає, що потрібно боротися з кожною з них окремо. Якщо ви уважно прочитали статтю, то помітили певні спільні заходи, що ефективно лікують або знижують шкідливість більшості з них. Наприклад, обприскування одним фунгіцидом може захищати абрикос від цілого комплексу хвороб. Те саме можна сказати і про більшість агротехнічних прийомів профілактики захворювань.
Підсумовуючи, назвемо ще раз найбільш дієві заходи захисту абрикоса від хвороб:
- Підбір здорового посадкового матеріалу районованих для вашої кліматичної зони сортів на стійких підщепах;
- Вибір відповідної ділянки, захищеної від північних і східних вітрів;
- Проведення вчасного формування крони дерев, дезінфекція та захист завданих ран;
- Побілка штамбів і скелетних гілок, захист їх від гризунів;
- Високий рівень агротехніки, використання збалансованих норм добрив, широке застосування мікродобрив;
- Регулярний огляд дерев, особливо кори штамбу та скелетних гілок на предмет появи камеді, тріщин, здуття, неприродної зміни кольору, вм’ятин. Виявлені пошкодження слід зачищати до здорової деревини та дезінфікувати;
- Боротьба з дикорослими абрикосами, вишнею повстяною та іншими породами кісточкових поблизу ділянки.
- Починати обприскування дерев фунгіцидами ранньої весни і проводити його регулярно через кожних 10–14 днів. При цьому слід чергувати препарати з різною діючою речовиною. Не забувати і про знищення шкідників – вони часто сприяють поширенню хвороб.
Такий комплексний захист абрикоса від хвороб сприятиме вирощуванню міцних здорових дерев, отриманню високих і регулярних врожаїв, довговічності вашого саду.
