Хвороби листя цукрових буряків та їх контроль

295
Хвороби листя цукрових буряків та їх контроль

Від появи перших листочків і аж до збирання цукрові буряки потенційно можуть бути атаковані чотирма основними хворобами листя, збудниками яких є різні гриби.

Церкоспороз – найбільш шкодочинний патоген листкової поверхні цукрових буряків. Ця хвороба поширена майже в усіх бурякосійних регіонах і, якщо не контролюється належним чином, спричиняє найбільші втрати врожаю. Як правило, церкоспороз уражує листя з початком вегетації, особливо у вологу та теплу пору.

Географічно найбільш поширеною хворобою листя цукрових буряків є борошниста роса. Збудник хвороби – гриб Eryziphe betаe. Зазвичай цю хворобу виявляють першою. Раніше вважалося, що втрати врожаю від борошнистої роси були невеликими й економічно незначними. Однак, починаючи з 1970-х років, багато досліджень засвідчили значний рівень шкодочинності, яким не слід нехтувати.

Рис. 1. Церкоспороз (а) і борошниста роса (б) дуже поширені й без належного контролю спричиняють великі втрати врожаю
Рис. 1. Церкоспороз (а) і борошниста роса (б) дуже поширені й без належного контролю спричиняють великі втрати врожаю

Збудником іржі є гриб Uromycec betаe. Незважаючи на широке географічне поширення цієї хвороби, економічні збитки від неї набагато менші від тих, що викликаються церкоспорозом чи борошнистою росою. Це зумовлено проявом хвороби у більш пізні періоди вегетації цукрових буряків. Тільки в деяких регіонах (наприклад, у Франції це прибережні райони) іржа листя спричиняє серйозну шкоду.

Рамулярія за багатьма ознаками (цикл і симптоми хвороби) нагадує церкоспороз. Однак ця хвороба проявляється у вологу, але прохолодну погоду і вже наприкінці вегетації буряків. За винятком північних районів, рамулярія вважається хворобою невеликої шкодочинності.

Рис. 2. Іржа (а) і рамулярія (б) зазвичай вважаються хворобами листя цукрового буряку другорядного рівня шкодочинності через менший вплив на зниження врожайності
Рис. 2. Іржа (а) і рамулярія (б) зазвичай вважаються хворобами листя цукрового буряку другорядного рівня шкодочинності через менший вплив на зниження врожайності

Захист цукрових буряків від хвороб листя став актуальним в останнє десятиріччя. Наразі використання фунгіцидів у багатьох регіонах стало звичною практикою і вагомим чинником отримання високих врожаїв. А в регіонах із високим рівнем церкоспори додатковою умовою є використання гібридів із середньою та високою стійкістю до цього збудника. Водночас такі гібриди мають і слабке місце: нижчу врожайність порівняно із уразливими гібридами.

ЦИКЛИ ЗАРАЖЕННЯ ХВОРОБАМИ

Для церкоспорозу цикл зараження починається, коли конідієспора потрапляє на листкову поверхню буряків. За сприятливих погодних умовах ця спора почне проростати і продукувати трубкоподібний росток (рис. 3–1). Таке утворення буде рости, аж поки не досягне на своєму шляху стоми (пора у листі). Від цього часу гриб починає свій розвиток як міцелій, що розвивається у міжклітинному просторі листя (2). Cercospora beticola – напівнекротрофічний гриб, що паразитує на уражених рослинних клітинах і використовує їх для свого росту. Міцелій продукує специфічні токсини (наприклад церкоспорин), що є високотоксичними для рослин. Такі речовини призводять до відмирання (некрозу) листя (3) і його старіння (4) – типових симптомів хвороби.

Рис. 3. Цикл розвитку церкоспори на цукрових буряках
Рис. 3. Цикл розвитку церкоспори на цукрових буряках

За сприятливих погодних умов міцелій починає утворювати спори – конідієфори (5) у міжклітинних порожнинах. Вони, у свою чергу, створюють велику кількість конідій, які розміщуються на поверхні листя й легко переносяться вітром та водою (7) на інші рослини.

Потенційно цим може започаткуватись новий цикл. Весь цикл завершується досить швидко і може за сезон повторюватись багато разів, особливо коли спостерігаються ранні атаки хвороби.

Але якщо погодні умови несприятливі для гриба, то він може зберігатися в конідіальній стадії в залишках інфікованих рослин від двох до трьох місяців, а у стадії конідієфор (6) – один чи два роки.

Незважаючи на досить типову морфологію грибів Uromycec betae, Eryziphe betae і Ramularia beticola, їхні цикли розвитку суттєво відрізняються, але основні ознаки – розповсюдження спор, розвиток міцелію і структури зберігання – залишаються подібними. Найбільш характерні риси наведено в табл. 1.

Таблиця 1. Деякі ключові відмінності між циклами інфікування борошнистої роси, іржі, церкоспорозу і рамулярії

СИМПТОМИ

Церкоспороз. На ранніх стадіях: на листі з’являються маленькі округлі сірі плями із добре помітними червонувато-бурими межами.

Через збільшувальне скло можна помітити сірий міцелій із маленькими чорними цятками.

На пізніх стадіях: помітно більші уражені ділянки коричневого кольору на листі, що нагадують тютюнове листя.

Помилково можна прийняти за рамулярію.

Рамулярія. На ранніх стадіях: неправильної форми світло-бурі плями із темними нечіткими межами.

Всередині міститься сірий міцелій із маленькими білими цятками (можна побачити через збільшувальне скло).

На пізніх стадіях: великі бурі ділянки, що надають листкам подібності до сухого листя тютюну.

Помилково можна прийняти за церкоспороз.

Іржа. На ранніх стадіях: маленькі округлі утворення від червонувато-помаранчевого до бурого кольору, досить часто із жовтим ореолом на обох сторонах та продукуванням пилоподібної помаранчевої маси.

На пізніх стадіях: листя висихає.

Борошниста роса. На ранніх стадіях: маленькі білі зіркоподібні цятки.

На пізніх стадіях: поширюється на листі, воно спочатку набуває білого кольору, потім – сіруватого (нагадує пудру) та пурпурового з чорними вкрапленнями.

Потім листя відмирає.

ШКОДОЧИННІСТЬ ХВОРОБ ЛИСТЯ

Всі хвороби листя зменшують листкову поверхню, що відповідає за фотосинтез, а це призводить до втрат врожаю коренеплодів і їх цукристості. До того ж через інфекцію відбувається блокування переміщення речовин (Nа, K, амінокислоти) між коренеплодом і листям, що негативно впливає на якість сировини. При зараженні борошнистою росою зниження фотосинтезу проходить основним чином через шар білого нальоту (пудри) на листі.

Для церкоспорозу вплив хвороби на врожай та якість сировини проходить у двох напрямках.

Церкоспороз
Церкоспороз

Перший – зниження фотосинтезу через відмирання листя.

Другий – це процес, коли після відмирання ураженого хворобою листя відростає нова молода розетка листя, що значно знижує цукристість.

Другий чинник впливає на зниження врожайності значно більше, ніж перший.

Борошниста роса
Борошниста роса

Церкоспороз має найбільший потенціал у зниженні врожаю.

Під час сильних атак і без вчасного проведення відповідних заходів захисту хвороба може призвести до втрати 50% врожаю коренеплодів і від 5 до 10% цукристості.

Зазвичай, при помірному прояві хвороби, зменшення врожайності становить приблизно 30%.

Чим раніше проявляється церкоспороз, тим більша шкода від нього.

Іржа
Іржа

Борошниста роса, якщо на неї не відреагувати вчасно, призводить до суттєвих втрат: до 10–15% врожаю коренеплодів і до 0,5% цукристості.

Потенціал шкодочинності хвороби менший порівняно з церкоспорозом.

Оскільки іржа проявляється наприкінці сезону, ця хвороба вважається економічно неважливою.

Тільки у деяких випадках, коли ураження є значними і ранніми, збитки врожаю становлять до 10–15%.

Рамулярія
Рамулярія

Рамулярія у більшості країн розглядається як не значима економічно хвороба з невеликим впливом на врожайність.

Тільки у країнах Скандинавії рамулярія є основною хворобою листя буряків і призводить до значних втрат – можливо, й через те, що, на противагу іншим країнам ЄС, там менше використовують фунгіциди. Таким чином, величина шкодочинності названих хвороб є змінною, залежить від року вирощування буряків, погодних умов і якості контролю хвороб агрономами.

ГЕОГРАФІЧНЕ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ

Церкоспороз

Хвороба спостерігається у двох третинах бурякосіючих районів. Їх можна розділити на 2 різних типи:

  1. Райони з низьким рівнем церкоспорозу, де фермери застосовують 1–2 обробки фунгіцидами, а втрати цукру становлять до 20%. Сюди входять такі країни: Нідерланди, Бельгія, Велика Британія, більшість території Франції та Німеччини, Іспанія, Польща, Чеська Республіка та район Ред Рівер у США;
  2. Райони з високим рівнем церкоспорозу, коли фермери використовують фунгіциди більше ніж 2 рази; за інших умов втрати врожаю становитимуть понад 20%. Це спостерігається в районах з теплим і вологим літом та при використанні поливу. До переліку країн цього району входять країни Центральної і Південної Європи (Австрія, південь Німеччини, Італія, Угорщина), західно-центральний район США (південь Мічигану). Сильні атаки церкоспори фіксуються в Китаї, Японії, Північній Африці (Мароко, Туніс).
Рис. 4. Всі хвороби листя призводять до зменшення фотосинтетичної поверхні. При церкоспорозі та рамулярії відростання розеток листя значно знижує врожайність цукрових буряків
Рис. 4. Всі хвороби листя призводять до зменшення фотосинтетичної поверхні. При церкоспорозі та рамулярії відростання розеток листя значно знижує врожайність цукрових буряків

В Україні церкоспороз є також однією з найбільш поширених плямистостей листя і зустрічається практично в усіх зонах бурякосіяння.

Борошниста роса

Борошнисту росу можна зустріти практично в усіх районах вирощування буряків, однак з набагато меншим негативним впливом на формування врожаю порівняно з церкоспорозом. Найбільші атаки хвороби спостерігаються в теплих/сухих районах Північної Африки, Півдня та Заходу США, в Центральній Азії. Значні прояви борошнистої роси можуть спостерігатися в районах із помірним кліматом і м’якими зимами, наприклад, у Великій Британії.

Іржа

Іржа також поширена майже в усіх бурякосіючих країнах (Північна і Східна Європа, Росія, Україна, Азія і Захід США).

Рамулярія

Рамулярія найбільш часто проявляється в районах із прохолодним та вологим кліматом, таких як північ США, Росії та Європи.

В Скандинавії рамулярія є хворобою листя №1, із якою фермери борються, застосовуючи обприскування. Інколи в таких країнах, як Бельгія, Нідерланди, на півночі Франції та Німеччини рамулярія також неабияк шкодить посівам буряків.

Але у більшості випадків для країн Західної Європи рамулярія з’являється на полях пізньої вегетації буряків і не вважається економічно значимою.

ІНШІ ХВОРОБИ ЛИСТЯ: ПЕРОНОСПОРОЗ, ПСЕВДОМОНАС (БАКТЕРІАЛЬНА ПЛЯМИСТІСТЬ) І АЛЬТЕРНАРІЯ

Церкоспороз, борошниста роса і рамулярія – не єдині хвороби, що шкодять цукровим бурякам, хоча вочевидь є основними.

Пероноспороз
Пероноспороз

Пероноспороз на цукрових буряках викликає гриб Peronospora farinosa.

Типовими симптомами є поява навесні (прохолодна і волога погода) листя, що має колір від сірого до фіолетового. Зазвичай ушкоджуються окремі рослини, тому все поле не потребує спеціальних обробок.

Альтернарія
Альтернарія

Альтернарію зумовлюють 2 різні гриби – Alternaria alternata і A. Brassicae.

Вона також відноситься до малозначущих хвороб, оскільки на врожай майже не впливає.

Типовими ознаками альтернарії є поява рудих плям, що призводять до відмирання країв листя.

Псевдомонас
Псевдомонас

Бактеріальний патоген Pseudo­monas syringae інколи може викликати симптоми, подібні до церкоспорозу та рамулярії.

Бактеріальна плямистість листя досить поширена, хоча тільки інколи має економічне значення. Проти цієї хвороби немає ефективного хімічного захисту.

КОНТРОЛЬ ХВОРОБ ЛИСТЯ

Всі 4 хвороби листя виробничники контролюють одночасно. На практиці в більшості країн основна увага приділяється насамперед церкоспорозу і борошнистій росі, оскільки ці дві хвороби спричиняють найбільший вплив на збір цукру. Захист цукрових буряків від хвороб листя досягається завдяки використанню фунгіцидів, агротехнічних заходів і, за потреби, генетичної резистентності.

Хімічний контроль

Із часом сполуки, що використовуються для боротьби із хворобами листя, змінювались. Раніше фермери застосовували для обприскувань системні фунгіциди типу бензімідазоли. Однак використання лише цих засобів призвело до виникнення стійких штамів (наприклад, у Мічигані, США, наприкінці 90-х).

Щоб зупинити поширення таких штамів, рекомендується поєднувати фунгіциди з різними діючими речовинами.

Ось чому наразі всі комерційні продукти містять по два активних інгредієнти і проводиться їх періодична заміна на нові.

На практиці молекули фунгіцидів, а отже, і всі комерційні продукти, що будуть використовуватися, значною мірою залежатимуть від хвороб окремо взятого поля.

Продукт, що містить комбінацію триазолів та інших класів фунгіцидів (як-от стробілурини), зазвичай показує широкий спектр дії.

Агрономічні заходи

  • Розміщення бурякових полів у сівозміні більше ніж через 2 роки (спори рамулярії та церкоспори можуть зберігати життєздатність у ґрунті інколи понад 2 роки).
  • За можливості інфіковані залишки буряків мають бути переміщені з поля і місць розміщення кагатів.
  • Глибока оранка сприяє більш ранньому пробудженню розвитку грибів, до появи сходів буряків, що знижує ураження. Безвідвального обробітку ґрунту слід уникати.
  • Поливання пришвидшує розвиток хвороби. Перезволоження ґрунту слід уникати.
  • Не використовувати надмірних норм азотних добрив.

Стійкі гібриди

Загалом рівень стійкості до хвороб листя цукрових буряків, що пропонується для конкретного регіону, буде змінюватися залежно від ступеню прояву там хвороб (географічного розподілу).

Різниця може проявитись між регіонами низького і середнього рівнів уражень церкоспорозом та районів із високим ступенем прояву хвороби.

  • В районах, де церкоспороз проявляється мало чи помірно, агрономи можуть контролювати хворобу використанням 1 чи 2 фунгіцидних обробок. В такому разі краще рекомендувати для вирощування гібриди із низьким, рідше – середнім рівнем резистентності (стійкості) до хвороб листя, насамперед до церкоспорозу.
  • Там, де церкоспороз проявляється дуже сильно, рекомендується використовувати стійкі гібриди разом із фунгіцидними обробками (табл. 2).

Рис. 2. Іржа (а) і рамулярія (б) зазвичай вважаються хворобами листя цукрового буряку другорядного рівня шкодочинності через менший вплив на зниження врожайності

ВИКОРИСТАННЯ ФУНГІЦИДІВ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ХВОРОБ ЛИСТЯ У ФРАНЦІЇ

Коли обприскувати?

У Франції Національний дослідний Інститут цукрових буряків (ІТВ) має у всіх бурякосійних районах спеціальні полігони спостережень.

Для кожного регіону фермери та агрономи закладають мережу полів для спостережень, що проводяться з червня і до збирання врожаю. На основі цих спостережень фермери отримують попередження щодо можливого прояву специфічних хвороб листя у їхніх конкретних регіонах.

Рис. 5. Для контролю хвороб листя обов’язковою умовою є використання на одному і тому ж полі фунгіцидів із різними активними речовинами
Рис. 5. Для контролю хвороб листя обов’язковою умовою є використання на одному і тому ж полі фунгіцидів із різними активними речовинами

Отримавши таке попередження, фермери починають стежити за своїми полями самостійно для вияснення локальних симптомів.

При досягненні певного ступеню прояву хвороби (табл. 3) настійно рекомендується використовувати обприскування.

Таблиця 3. Визначення часу обробки цукрових буряків фунгіцидами
Таблиця 3. Визначення часу обробки цукрових буряків фунгіцидами

Визначення часу першої обробки є дуже важливим, особливо коли маємо справу із церкоспорозом, хворобою, що може поширюватись дуже стрімко по всьому полю й завдавати великої шкоди.

На практиці першу обробку дуже рідко проводять раніше ніж у середині липня. Другу обробку передбачають через 2–3 тижні після проведення першого обприскування.

У деяких випадках, коли ураження раннє і його ступінь дуже високий, застосовують третє обприскування.

Рекомендується не використовувати фунгіциди за 45 днів до збирання коренеплодів (витрати на обприскування рідко компенсуються збільшенням збору цукру).

Якими продуктами?

Першим елементом для розгляду є вибір фунгіцидів із різними діючими речовинами для запобігання або хоча б призупинення розвитку стійких грибкових штамів на значний проміжок часу.

Ця стратегія відноситься і до використання фунгіцидів, що вже містять суміш 2-х активних інгредієнтів (наприклад, триазол і стробілурин).

Наступним критерієм є те, що не всі фунгіциди еквівалентно ефективні у контролі всіх хвороб.

Наприклад, якщо у полі виявлено церкоспороз, то слід звернути увагу на підбір фунгіциду, найбільш ефективного саме на цій хворобі (табл. 4).

Таблиця 4. Ефективність комерційних фунгіцидів для контролю церкоспорозу, борошнистої роси й іржі залежно від комбінації активних інгредієнтів у продукті

ЦЕРКОСПОРО-СТІЙКІ ГІБРИДИ

Генетичний контроль, джерела і механізми

Стійкість до церкоспорозу є кількісною і полігенною: вона контролюється кількома генами, і чим більша кількість цих генів у гібриді, тим вища стійкість. Тому, створюючи нові гібриди цукрових буряків, селекціонери говорять про ступінь стійкості до церкоспорозу: низький, середній, високий чи дуже високий.

Всі деталі механізму стійкості до церкоспорозу ще до кінця не вивчено. Так, деякі механізми захисту рослини, пов’язані із продукуванням спеціальних протеїнів-антиоксидантів, мають можливість протидіяти активності церкоспори на рівні клітин – разом із молекулами, здатними до порушення хемотропізму грибів. Всі ці механізми і призупиняють інфікування рослин грибами.

Це дуже важливо зрозуміти. Ось чому навіть у дуже стійких гібридів немає повної несприйнятливості: хвороба все одно розвиватиметься, але повільніше, і фунгіцидне обприскування завжди буде необхідним допоміжним заходом. Ось чому науковці вважають більш доцільним вживати термін «часткова стійкість».

Більшість ліній, стійких до церкоспорозу, що відібрані наразі у світі для роботи із комерційними гібридами, були отримані на початку ХХ сторіччя «Мунераті» (Munerati, виконавець італійських селекційних програм) із Beta maritima. На основі багатьох досліджень, проведених на станції Форт Коллінс (Fort Collins USDA station), доведено, що стійкість у цих лініях визначається 4–5 генами.

На доповнення до ліній «Мунераті» «Сесвандерхаве» продовжує дослідження кількох диких видів буряків. Однак такі рослини не повністю сумісні для схрещувань із цукровим буряком, що робить проблематичним перенесення генів стійкості до наших елітних ліній. До того ж вони часто мають багато агрономічних недоліків (низька стійкість до стеблування, незадовільна продуктивність, невисока схожість насіння тощо).

Селекція на стійкість

Насінина цукрового буряку, посіяна фермером, називається гібридною: це результат схрещування між запилювачем (батьківська лінія) і носієм насіння (материнська лінія). Ось чому характеристика комерційного гібрида поєднує характеристики обох батьків.

Рис. 6. Селекціонери «Сесвандерхаве» аналізують свої напрацювання на стійкість до церкоспорозу біотестами: штами грибів, що ростуть у чашках Петрі (а), використовуються для штучного зараження рослин у теплицях (б). Після інкубаційного періоду та інфікування (в) оцінка ділянок уражень листя проводиться фотографічним методом (г)
Рис. 6. Селекціонери «Сесвандерхаве» аналізують свої напрацювання на стійкість до церкоспорозу біотестами: штами грибів, що ростуть у чашках Петрі (а), використовуються для штучного зараження рослин у теплицях (б). Після інкубаційного періоду та інфікування (в) оцінка ділянок уражень листя проводиться фотографічним методом (г)

Залежно від рівнів стійкості, обраних для батьківської та материнської ліній, селекціонери «Сесвандерхаве» можуть легко моделювати необхідний рівень стійкості гібрида (низький, середній, високий, дуже високий).

Базуючись на цій концепції, «Сесвандерхаве» може продукувати насіння з різним рівнем стійкості до церкоспорозу для всіх регіонів бурякосіяння у світі.

Таблиця 5. ген резистентностіЗвісно, вибір материнської і батьківської ліній фактично є останнім кроком селекційної програми.

Щоб досягти цього рівня, селекціонер багато працює над створенням різних батьківських ліній – батьківської та материнської, більше чи менше стійкої – це пізніше буде основою фінального гібридного схрещування. Цей процес потребує багато часу і таланту.

Щоб вмонтувати резистентний ген в не резистентну елітну батьківську лінію, селекціонер покладається на добре відомий і успішний метод беккросу (метод зворотного схрещування). Загальним принципом цього методу є схрещування елітної лінії (цукристий, з високим врожаєм коренеплодів, високотехнологічний буряк) і резистентної «рослини-донора». Результат цього початкового схрещування (F1) потім знову схрещують з елітною лінією: цей процес називається беккрос. Зворотне схрещування повторюють багато разів, і кожного разу ми відбираємо рослини, що поєднують, з одного боку, більше характеристик від елітного батька, а з іншого – привнесену резистентність.

Ця селекція здійснюється на основі результатів біотестів, що проводяться в теплицях чи на полях на цукрових буряках, штучно заражених грибами і оцінених за рівнем резистентності. Наразі розвиток молекулярних маркерів дає змогу майже зразу визначити, чи наявні гени резистентності в геномі рослини. Цей метод використовується як допоміжний до наших біотестів.

Дилема для буряководів: висока резистентність чи висока продуктивність?

Хоч необхідний рівень резистентності до церкоспорозу (низький, середній, високий чи дуже високий) відносно легко вмонтувати в гібрид, це не завжди найкраще вирішення проблеми. Більше того, у гібридів спостерігається виражена негативна кореляція між рівнем стійкості до церкоспорозу та потенціалом продуктивності.

Рис. 7. Сильно негативна кореляція між рівнем стійкості до церкоспорозу та потенціалом продуктивності гібрида на не зараженому полі
Рис. 7. Сильно негативна кореляція між рівнем стійкості до церкоспорозу та потенціалом продуктивності гібрида на не зараженому полі

Як ми можемо це пояснити? Створення батьківських ліній із дуже високою резистентністю потребує наявності в елітній лінії кількох генів стійкості, які, в свою чергу, пов’язані з іншими генами, не найкращими з агрономічної точки зору. А це означає, що коли ми намагаємось вмонтувати гени резистентності в елітну лінію, позбутися небажаного сусідства генів «малопродуктивності» дуже важко.

Останні напрацювання

Наші селекціонери мають генетичний матеріал, що може продукувати сорти із різним рівнем стійкості, від дуже низького до дуже високого, щоб задовольнити адекватне вирішення побажань буряководів:

  • Для США, районів із високим рівнем церкоспорозу (штати Мічиган і Північна Дакота), «Сесвандерхаве» пропонує сорти цукрових буряків із дуже високим рівнем резистентності. Такий самий рівень стійкості рекомендується для північних районів Китаю, де використання фунгіцидів ще не стало звичним.
  • Для півночі Італії, де церкоспороз проявляється часто і сильно, а фермери використовують кілька обприскувань, 100% гібридів, які пропонує «Сесвандерхаве», мають середній і високий рівень резистентності. Такі ж гібриди найкращі й для Угорщини та Словаччини.
  • Для більшості регіонів Західної Європи, де хвороби проявляються менше, ринок не потребує стійких до хвороб гібридів, регулярне використання яких могло б призвести до зниження врожаю. Маючи надійний прогноз та провівши одне чи два обприскування, фермерові краще використовувати високопродуктивний гібрид із низькою чи середньою резистентністю до хвороб листя.

Однак ці спостереження слід розглядати як загальні й такі, що можуть змінюватись, наприклад, слід брати до уваги високий риск церкоспорозу для окремих районів Ельзасу в Франції чи особливості вирощування буряків (короткі ротації, полив тощо). Тоді стійкість до церкоспорозу стає для аграрія важливішою, ніж продуктивність гібрида. Тобто фермер робить вибір з огляду не на врожайність, а на зменшення навантаження на довкілля. Цей вибір дедалі більше регулюється вимогами, спрямованими на обмеження використання агрохімікатів та нав’язування інших умов (наприклад, час обприскувань до початку збирання).

«Сесвандерхаве» працює над вирішенням цих вимог часу і пропонує високопродуктивні, краще адаптовані до місцевих умов гібриди, що потребують менше обприскувань.

За матеріалами компанії Sesvanderhave

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2020

Найсвіжіші матеріали читайте в журналі «Агроном». Слідкуйте за головними агрономічними новинами на нашій сторінці у Facebook та каналі в Telegram