ДОСЬЄ
Назва: аграрна компанія ІМК
Місцезнаходження: Чернігівська, Сумська, Полтавська області
Спеціалізація: виробництво сільськогосподарських культур (кукурудза, пшениця, соняшник); 554 тис. т – потужності зі зберігання зернових
Площа земель: 120 тис. га
У планах аграрної компанії ІМК на 2024 рік – повернутися до стандартної довоєнної структури посівів і повноцінної технології живлення рослин. Чим продиктовано такий крок і з якими показниками тут завершили 2023 рік, ми дізнавалися у головного агронома ІМК Олександра Гірмана.
Агроном: Розкажіть, яку площу обробляє аграрна компанія ІМК і які культури вирощує.
Олександр Гірман: У компанії в обробітку 120 тис. га. Наша стандартна (довоєнна) сівозміна включає в себе 3 культури: кукурудза – 63%, соняшник – 20% і пшениця озима – 17%.
У 2023 році ми дещо збільшували частку соняшнику та пшениці (до 28% кожної культури) і, відповідно, зменшували частку кукурудзи до 44%.
У 2024 році плануємо повернутись до стандартної сівозміни.
А.: Чому вирішили повернутися до стандартної сівозміни?
О. Г.: Площі під пшеницею озимою зменшуємо через невисоку дохідність цієї культури. Високе насичення сівозміни соняшником в останні роки призводить до накопичення в ґрунті збудників хвороб, особливо склеротинії, які в наступні роки значно знижують урожайність і, як наслідок, рентабельність. При правильному застосуванні технології кукурудза здатна забезпечити високу врожайність і дохід.
А.: Яка культура для вас найбільш рентабельна в останні роки?
О. Г.: У 2021–22 рр. найрентабельнішою культурою був соняшник. Це можна пояснити досить високою ціною на насіння та відносно дешевою доставкою на заводи порівняно з перевезенням зерна кукурудзи і пшениці в порти.
А.: Наскільки ви задоволені врожайністю у 2023 р., чи вдалося досягти запланованих показників?
О. Г.: Урожайністю кукурудзи та пшениці цілком задоволені – це рекордні показники за усі 16 років існування компанії (табл.).
Якщо говорити про кукурудзу, то планові показники ми перевиконали на 20%. Водночас соняшник трохи не дотягнув до запланованого рівня.
А.: Завдяки яким чинникам вдалося перевиконати планові показники щодо кукурудзи і що вплинуло на недобір соняшнику?
О. Г.: Щодо кукурудзи – вдалося побороти бур’яни, особливих проблем із хворобами не спостерігалось. Також завдяки самовідданій праці всього колективу було вчасно виконано всі заплановані операції, що дало змогу отримати високі показники урожайності. Погода теж не підвела, опадів впродовж вегетації вистачало. Щодо соняшнику – була проблема з бур’янами та хворобами, насамперед зі склеротинією, і це дещо знизило урожайність.
А.: Розкажіть про вашу основну культуру. Як змінювалася площа під нею в останні роки та які плани на 2024 р.?
О. Г.: Основною культурою для нас є кукурудза, яка традиційно займає 60–65% посівних площ компанії. У 2022 та 2023 роках її частка зменшувалась до 40–45%, у 2024 р. плануємо повернутись до довоєнної структури посівних площ.
А.: Що змусило зменшити площі під кукурудзою в 2022–2023 рр. – війна чи інші чинники?
О. Г.: Звісно, що це робили з огляду на війну в країні й ускладнену та дорогу логістику. Соняшник і продовольчу пшеницю можна продати в Україні, кукурудзу в більшості випадків треба експортувати. Також ці дві культури мають нижчу урожайність із гектара, тому потребують менше місця для зберігання.
А.: Яка технологія обробітку ґрунту застосовується під різні культури в компанії?
О. Г.: На наших полях ми практикуємо систему різноглибинного ґрунтообробітку, яка включає в себе глибоке рихлення (40%), оранку (30%) та дискування (30%). Під кукурудзу в основному проводимо глибоке рихлення, оранку та, меншою мірою, дискування.
А.: На яких ґрунтах працюєте? Чи є ваші ґрунти одним з обмежуючих чинників для отримання запланованих врожаїв?
О. Г.: Землі компанії розташовані на північному сході країни у Чернігівській, Сумській та Полтавській областях. Основні ґрунти – це чорноземи, сірі лісові, лучно-чорноземні та лучні й дерново-підзолисті, які різняться між собою за гранулометричним складом (від пісків до важких суглинків), вмістом гумусу (від 0,5 до 5%), рівнем рН (від сильно кислих до слаболужних) та іншими показниками родючості.
Все це потребує різних підходів до технологій вирощування сільськогосподарських культур. Так, на Полтавщині на середньо- та важкосуглинкових чорноземах за
частих дефіцитів опадів ми майже не застосовуємо оранку, в основному – глибоке рихлення. На півдні Чернігівської області, де залягають легкосуглинкові чорноземи та лучно-чорноземні ґрунти частка оранки більша. На півночі Чернігівської області на легких дерново-підзолистих ґрунтах в основному застосовуємо дискування.
Ці ґрунти є кислими, що значно обмежує продуктивність, тому для підвищення врожаїв проводимо хімічну меліорацію.
А.: Який комплекс заходів здійснюєте під час хімічної меліорації?
О. Г.: Спочатку за допомогою компанії-партнера проводимо відбір проб ґрунту в різних зонах продуктивності й робимо аналіз ґрунту. Далі визначаємо потребу в меліоранті та проводимо його диференційоване внесення.
А.: Як вирішуєте проблеми зі зволоженням ґрунту?
О. Г.: Час від часу в нас виникають проблеми з опадами в певний період вегетації, особливо на Полтавщині. Хоча посухи можуть бути і на Сумщині та Чернігівщині. Для вирішення цієї проблеми ми рухаємось у бік зменшення частки оранки та поступової заміни останньої на глибоке рихлення, яке дає можливість накопичити вологу в глибоких шарах ґрунту. Також експериментальним шляхом підбираємо посухостійкі сорти та гібриди, балансуємо систему живлення і захисту рослин.
Читати по темі: Микола Пономаренко: «Картоплярство – ще не до кінця зайнята ніша»
А.: Розкажіть детальніше про технологію вирощування кукурудзи у вашому господарстві.
О. Г.: Кукурудзу в основному висіваємо по пшениці та кукурудзі, рідше – по соняшнику. Після пшениці та соняшнику проводимо лущення стерні, потім глибоке рихлення або дискування. Після кукурудзи – оранку або дискування з подальшим глибоким рихленням. Навесні закриваємо вологу і добрива культиваторами, важкими зубовими боронами, легкими дисками. За потреби виконуємо цими ж знаряддями і передпосівний ґрунтообробіток.
Якщо говорити про систему живлення, то вона складається з основного (частина площ з чорноземними ґрунтами) або передпосівного внесення карбаміду (250 кг/га) та припосівного внесення комплексного добрива (150 кг/га).
У системі захисту рослин застосовуємо виключно оригінальні препарати. Вона включає в себе ґрунтові гербіциди, страхові гербіциди та інсектицид для боротьби зі стебловим кукурудзяним метеликом. Разом зі страховим гербіцидом підживлюємо цинковими добривами.
Варто додати, що висіваємо виключно насіння найкращих американських виробників. Ширина міжрядь стандартна – 70 см, глибина – 4–6 см, норма висіву залежить від ФАО (чим менше, тим норма вища) і становить 65–74 тис. насінин/га.
А.: Яка найбільша проблема під час вирощування кукурудзи?
О. Г.: На сьогодні особливих проблем, які важко вирішити, немає. Основний виклик – зміна клімату з посиленням його аридизації. Глобальне потепління нас не обійшло стороною, і кількість опадів не збільшується. Крім того, вони досить нерівномірно розподіляються по вегетаційному періоду, тому часто спостерігаються періоди посухи. Для вирішення цієї проблеми ми змінюємо систему ґрунтообробітку, переходячи від оранки до глибокого рихлення, а також підбираємо більш посухостійкі гібриди.
На фоні підвищення цін на газ, який ми використовуємо для сушіння зерна, підбираємо гібриди з нижчим ФАО, які при збиранні мають меншу вологість зерна, також проводимо десикацію.
А.: Чи змінилася технологія вирощування у 2023 р.? Можливо, економили на основних матеріально-технічних ресурсах: системі удобрення, засобах захисту рослин чи насінні?
О. Г.: Основне, на чому ми економили, – це добрива: зменшували норму карбаміду до 200 кг/га і комплексного добрива до 70 кг/га, прибирали всі позакореневі підживлення. На засобах захисту рослин і насінні не економили.
А.: Чи плануєте зміни у технології вирощування на 2024 р., якщо так, то які?
О. Г.: У 2024 році плануємо повернутись до повноцінної довоєнної технології живлення рослин і довоєнної структури посівів. Тобто в першу чергу збільшимо норми добрив, особливо фосфорно-калійних, повернемо частково підживлення мікроелементами і збільшимо частку кукурудзи в сівозміні з одночасним зменшенням посівів соняшнику та пшениці.
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2024
