ДОСЬЄ
Назва: ТОВ СП «НІБУЛОН»
Місцезнаходження: Миколаївська, Одеська, Черкаська, Київська, Сумська, Вінницька, Хмельницька, Житомирська області.
Спеціалізація: виробництво сільськогосподарських культур: озима пшениця, озимий ріпак, кукурудза, соя, соняшник. Елеваторні потужності складають 2,04 млн т
Площа земель: 52,4 тис. га (крім того 19,3 га — в окупації)
У ТОВ СП «НІБУЛОН» два агровиробничих сезони тому 14 філій об’єднали у 4 кластери, як результат – уніфікування сівозміни, зміна технології вирощування, заміна техніки на сучасну та плани на подальше укрупнення земельного банку з можливістю масштабування успішного досвіду. І це лише перші кроки на шляху до нарощування ефективності агронапрямку компанії. Що далі планують здійснювати – у розмові з головним агрономом Олександром Шевченком.
Агроном: Олександре, яка площа земель сільськогосподарського призначення сьогодні в обробітку, скільки лишається в окупації, скільки заміновано?
Олександр Шевченко: Станом на березень 2025 р. маємо в обробітку 52,4 тис. га, крім того, в окупації 19,3 тис. га. Протягом 2023-2024 рр. завдяки відділу розмінування компанії вдалося повернути в обробіток 5,5 тис. га.
А.: У компанії в останні роки змінився підхід до агровиробництва, чи вже відчули економічний ефект від об’єднання філій у кластери?
О. Ш.: Об’єднання філій в кластери мало значний вплив на організацію сівозміни та сприяло більш ефективному плануванню та управлінню процесами на підприємстві. Мова йде про чітку структуру кластеру, ефективність використання ресурсів, єдину систему моніторингу, раціональний розподіл культур між кластерними зонами, кадрову політику. Загалом завдяки аграрній реорганізації торік ми зібрали на 72% більше врожаю – 274 тис. т, заробивши $25 млн EBITDA.
А.: А як саме змінилася сівозміна після реорганізації?
О. Ш.: Відбувся перехід на вузьку спеціалізацію щодо номенклатури культур, що обумовлено чинниками економічної ефективності в розрізі природно-кліматичних зон присутності «НІБУЛОНу» з урахуванням забезпечення сталого підтримання родючості ґрунтів, запобігання їх деградації та ерозійним процесам.
Зменшили площі під соняшник, так як впроваджуємо більш збалансовану і разом з тим максимально спрощену і вузькоспеціалізовану сівозміну, що включає в центрально-західній частині України кукурудзу і сою (американський тип сівозміни), на півдні – озимі пшеницю і ріпак. В Чигиринському кластері пробуємо монокультуру – кукурудзу, поки там ще не з’явилася діабротика.
А.: Деталізуйте актуальну структуру площ по культурам на 2025 р. Наскільки вона відрізняється від 2024 р.?
О. Ш.: Флагманською культурою «НІБУЛОНу» в сезоні 2025 року, як і торік, буде кукурудза – 42% земельного банку компанії (у 2024 р. – 45%). Майже втричі більші площі відвели під озимий ріпак – 14%, тоді як минулого року він займав 5% площ земельного банку компанії. Більше ніж вдвічі збільшуємо сою – до 19% з 8% у 2024 р. Озима пшениця буде на рівні 17% проти 22% у 2024 р. Така структура пов’язана із ціновими очікуваннями на товарні партії зерна цього року та прогнозуванням кращого економічного результату. Вдвічі також зменшуємо площі під соняшником – до 8% з 20% минулого сезону.
А.: Чому так скоротили соняшник?
О. Ш.: Соняшник наразі для «НІБУЛОНу» не є стратегічно важливою культурою. Ми використовуємо його як страхову культуру на випадок негараздів з ріпаком. І лише на півдні, на Миколаївщині. Минулого року тут деякі аграрії збирали і по 0,4–0,5 т/га. На майбутнє розглядаємо можливість повністю від нього відійти, але все залежитиме від погодних умов.
А.: Як вирішуєте проблеми зі зволоженням ґрунту?
О. Ш.: Станом на початок квітня вологи у ґрунті в регіонах присутності агрохолдингу недостатньо – 80–90 мм, але є надія на квітневі й травневі опади. Зміни клімату – підвищення температур і зменшення кількості опадів змушують нас переходити на більш ощадливі технології, які дозволяють зберігати вологу та підвищити ефективність агровиробництва.
А.: Який обробіток ґрунту обрали?
О. Ш.: Технологія обробітку ґрунту в різних кластерах відрізняється, оскільки кожен регіон має свої унікальні ґрунтово-кліматичні умови. Це впливає на вибір методів обробітку, сівозміни, системи удобрення та захисту рослин. Станом на тепер це 20% Mini-till, 30% Strip-till, 30% глибокого рихлення, 20% оранка (з тенденцією до зменшення).
Окрім цього, минулого року ми провели велику роботу з картографування врожайності. Це для нас важливо, адже коли ми отримуємо ці дані, то можемо зрозуміти, де ми щось не допрацювали, чому врожайність на окремих ділянках просідає. Наприклад, на одному полі врожайність кукурудзи 12 т/га, на іншому – 5 т/га. З напрацьованим матеріалом цього сезону спробуємо застосувати диференційне внесення добрив та диференційний посів. Є сподівання, що такий підхід забезпечить отримання найвищого прибутку.
На цей рік запланували провести частково аналіз ґрунтів. Це більше стосується строкатих малородючих ґрунтів, переважно супіщаних, – таких близько 2 тис. га на Житомирщині. Плануємо облаштувати на них дослідний полігон.
А.: Можна сказати, що «НІБУЛОН» рухається у напрямку впровадження точного землеробства?
О. Ш.: Поступово крокуємо в цьому напрямку, втім те, що маємо на сьогодні, не можна вважати системним точним землеробством.
А.: Скільки інвестицій було спрямовано на оновлення машино-тракторного парку під нову бізнес-модель?
О. Ш.: Оновлення машино-тракторного парку є ключовим елементом адаптації підприємства до нової бізнес-моделі, яка спрямована на підвищення ефективності та продуктивності. Загалом, «оновилися» на $19 млн. Придбали 15 одиниць Claas Axion 950, 10 од. Claas Lexion 7700, 6 од. Kuhn Gladiator, також 12 самохідних обприскувачів Hardi, 6 розчинних вузлів і 8 ПБН від Заводу Кобзаренка, 10 посівних комплексів Horsch Maestro, 3 Horsch Cultro та 3 розкидачі Rauch.
А.: Ви зазначали, що значно збільшили збір урожаю минулого року, деталізуйте урожайність по культурах та які очікування від нового агросезону?
О. Ш.: Середня урожайність за останні три роки по кукурудзі склала 7,4 т/га, соя – 2,1 т/га, соняшник – 2 т/га, ріпак – 1,9 т/га. У 2024 році підвищили урожайність в середньому по сої до 2,8 т/га, кукурудзі – 8 т/га, але вона різниться по регіонам, наприклад, урожайність сої в Чигиринському кластері склала 2,2 т, а кукурудзи біля 6 т/га при порозі беззбитковості 1,6 і 4 відповідно. На цей сезон очікування оптимістичні, завжди хочеться більше. Однак я не прив’язуюся лише до урожайності, звісно, хочеться і вал отримати, але важливіше долар з гектара. У 2024 р. Чигирин навіть при урожайності кукурудзи на рівні 6 т/га свої 350 $/га заробив.
А.: Які культури для вас найбільш рентабельні?
О. Ш.: Кукурудза, яка в середньому по локаціям дала 600 $/га, на другому місці соя – 520 $/га, замикає трійку ріпак – біля 300 $/га.
А.: Розкажіть про технологію вирощування вашої флагманської культури – кукурудзи більш детально.
О. Ш.: Кукурудзу висіваємо в Черкаській, Вінницькій і Хмельницькій областях частково за Strip-till – на глибину 22 см, частково використовуємо глибоке рихлення – у 2024 р. мали 35 см, цьогоріч плануємо 28 см. Частково лишилася оранка, де вищевказані технології обробітку ґрунту не мали змогу застосувати.
Якщо говорити про попередник, то сіємо кукурудзу по кукурудзі, іноді трапляється соняшник або ж соя. З осені 60% під кукурудзу закрили азотним добривом карбамід з нормою 200 кг/га. Навесні на решту площі також вносили карбамід з такою ж нормою під культивацію в один прохід.
А.: Яка норма висіву кукурудзи?
О. Ш.: Від 65 до 72 тис. насінин на гектар. Насіння кукурудзи, ріпаку і сої використовуємо американської та європейської селекції, лише пшениця у нас вітчизняна, переважно одеські сорти. Усе насіння фасоване у біг-беги і вже протруєне, втім, кожну партію перевіряємо у сторонній лабораторії на генетику.
А.: Чи маєте «фішки» у захисті кукурудзи?
О. Ш.: Уся кукурудза йде на 100% у ґрунтовій схемі захисту, відсотків 70%, дивлячись, яке поле, додаємо гліфосат. У фазах до 5 листка та до 8 листка використовуємо страхові схеми – МЦПА і нікосульфурон. Постійно моніторимо посіви, адже людський фактор ніхто не відміняв. Якщо бачимо, де вистрелює щось, докуповуємо препарати і проводимо ще один страховий захист. Наша філософія полягає в тому, що поля мають бути чистими, адже це запорука урожаю. Фунгіцидами на кукурудзі не користуємося, проти стеблового метелика двічі вносимо трихограму.
А.: А які особливості має друга за рентабельністю культура для компанії – ріпак?
О. Ш.: Це культура лише півдня Миколаївської області у нашій компанії, це зона ризикованого землеробства, де з вологою біда, а пилові бурі – часте явище. Попередником є озима пшениця, одразу після збору врожаю за комбайнами лущимо на 1–2 см за допомогою Horsch Cultro, далі нарізаємо Strip-till і висіваємо 450–500 тис. насінин на гектар, були поля, де засівали 350 тис. насінин на гектар. Сіяли восени в суху землю, з 8 тис. га у доброму стані з зими вийшло 7300 га. Решту площі залущили і готуємо під соняшник.
Читати по темі: Юрій Лисак: «У агрономії потрібно бути готовими до експериментів та мати везіння»
Гліфосат вносимо восени з додаванням регулятора рівня pH і прилипача. Виходимо зі стану засміченості поля. Працюємо з нормою робочого розчину 30 л/га. Більшість ріпаку висіваємо під Євро-Лайтнінг, розуміючи, що може бути післядія на пшениці, однак з метою більш ефективної економіки на ріпаку йдемо у ці ризики.
У січні приймаємо рішення, які вносити добрива, як правило, це 200 кг/га сульфату та стільки ж аміачної селітри.
А.: А як щодо захисту?
О. Ш.: Закрили перед зимою фунгіцидом 60–70% від норми та мали один обробіток з інсектицидом 100% норми. Далі дивимося по бутонах, можливо, ще один раз даємо інсектицид, далі фунгіцид. Як таких хвороб на півдні у нас небагато на ріпаку.
А.: Десикацію перед збиранням проводите?
О. Ш.: Так, десь на 40% площі, хоча цього року, думаю, буде 80%, адже маємо різну фазу вегетації, однак подивимося ще, як вирівняється до збирання.
А.: Ви також практикуєте сою по сої, чи це вигідно?
О. Ш.: Соя по сої, на відміну від сої по кукурудзі, має колосальну різницю, все залежить від локації, але в середньому пів тони додає. Культура збагачує ґрунт природним азотом, тому другий врожай краще вегетує. Хоча це питання для нас ще дискусійне в компанії.
Сою ми висіваємо у Хмельницькій та Вінницькій областях. Багато площі не відводимо, адже є проблема зі швидким збиранням.
Якщо коротко про деталі технології, то це глибоке рихлення не більше 22 см, поля мають бути ідеально вирівняні, добрив не даємо. Густота залежить від локації, від 420 до 500 тис. насінин на гектар, сіяли і 350, все залежить від сорту. Цього року закладаємо невелику дослідну ділянку під насінництво, щоб підібрати найкращі сорти.
Система захисту класична – ґрунтова та страхова. Однак, якщо бачимо потенціал і бюджет дозволяє, додаємо хелатні мікродобрива у фазі бутонізації. Перед збиранням за потреби проводимо десикацію.
А.: Дякуємо за розмову! Що можете побажати нашим читачам?
О. Ш.: Орієнтуватися на результат, адже кожен рік на рік не схожий. І хоча в більшості регіонів України дощі можуть змити помилки агронома, але на півдні це вже не працює, і одна помилка може коштувати року без урожаю. Сільське господарство – це бізнес із чіткими завданнями, які треба виконати. І всі зусилля ми спрямовуємо у відповідне русло.
Мирослав Карабут, трейдер компанії «Нібулон»:
До реалізації продукції власного виробництва ми підходимо так само, як і до продукції інших 4500 агровиробників, з якими працюємо. А саме, оцінюємо баланс на глобальному ринку, співвідношення попиту та пропозиції та як, відповідно, він впливає на найближчі для нас регіони: басейн Чорного моря, Середземномор’я та Європа в цілому. Від цього прогнозуємо сценарії продажів на сезон, плануємо вихід з позиціями та обсягами.
Узагальнено, пшеницю найчастіше радимо реалізовувати в грудні-січні, кукурудзу – з січня по березень, відповідно до цінових очікувань, але завжди звертаємо увагу на стан виробництва в різних регіонах світу та прогнози, які можуть суттєво змінити традиційний сценарій.
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2025
