16 Вересня 2021

Полезахисні лісосмуги – невідомі функції та сучасний стан

Якщо запитати сучасного українського аграрія, що таке полезахисні лісосмуги й навіщо вони потрібні, він, швидше за все, відповість так: «Це штучні лісові насадження у вигляді смуги навколо поля. Вони знижують швидкість вітру, покращують мікроклімат і розподіл снігу, регулюють вологість ґрунту, знижують вітрову та водну ерозію». Така відповідь буде правильною. Але, з огляду на сучасний стан довкілля, вона не зовсім повна.

Насамперед слід пригадати, що площа сільгоспугідь в Україні становить 70% всієї території. З цієї причини, а також внаслідок значного підвищення температури повітря, зростання агрохімічного навантаження й багатьох інших чинників, швидкими темпами відбувається опустелювання країни і передусім сільгоспугідь. Виявляється це також у катастрофічному зменшенні видового та кількісного складу живих організмів: рослин, тварин, грибів і мікроорганізмів. Одним із напрямів вирішення цієї проблеми є збереження та збільшення біорізноманіття – основи продовження життя на нашій планеті й сталого розвитку сільгоспвиробництва.

Для цього в рамках Плану успішного зростання Syngenta у 2018 році в Україні було розпочато роботу з вивчення і впровадження в сільгоспвиробництво заходів і методів збереження та відновлення біорізноманіття сільськогосподарських територій. В якості модельних груп організмів було обрано комах, що мають важливе господарське значення для сільгоспвиробників, хоча їх чисельність можна вважати критичною. Це дикі поодинокі бджоли-запилювачі (рис. 1) і хижі риючі оси-ентомофаги (рис. 2).

Рис. 1. Поодинока бджола-листоріз
Рис. 1. Поодинока бджола-листоріз

Рис. 2. Риюча оса сфекс
Рис. 2. Риюча оса сфекс

Дослідження проводились на базі ФГ «Широкоступ» (Кагарлицький район Київської області), Дослідної станції з селекції соняшнику ТОВ «Сингента Україна» (Дніпропетровська область) та ННВЦ «Дослідне поле» ХНАУ ім. В. В. Докучаєва (Харківська обл.). Варіанти досліду: полезахисні лісосмуги зі шлейфом природної квітучої трав’янистої рослинності (рис. 3) і без такого шлейфу (рис. 4). Також порівнювали стан диких бджіл і хижих ос на полях комахозапильних культур (соняшник, гречка) вздовж відповідних лісосмуг. Окремо отримані результати обліків порівняли з аналогічними обліками, які були проведені у 80–90-х роках ХХ століття в Лівобережній Україні (Харківська обл.; Філатов, 1997).

Рис. 3. Лісосмуга зі шлейфом квітучої трав'янистої рослинності
Рис. 3. Лісосмуга зі шлейфом квітучої трав’янистої рослинності

Рис. 4. Лісосмуга без шлейфа квітучої трав'янистої рослинності
Рис. 4. Лісосмуга без шлейфа квітучої трав’янистої рослинності

Кількісні результати проведених досліджень наведено у табл. 1.

Таблиця 1. Чисельність поодиноких бджіл і риючих ос у лісосмугах із трав’янистим шлейфом та без ньогоНасамперед варто звернути увагу на те, що середня чисельність поодиноких бджіл у лісосмугах одного виду різних регіонів була майже однаковою: 8,0; 9,1; 8,7 екз./облік та 2,3; 1,0; 1,9 екз./облік відповідно. Незначна різниця між цими показниками спричинена тим, що в більш південних і східних зонах України чисельність екземплярів і видів поодиноких бджіл дещо вища, ніж на півночі та заході. Майже аналогічну ситуацію ми спостерігаємо і щодо риючих ос: 7,3; 6,2; 6,9 екз./облік та 2,0; 0,6; 1,7 екз./облік.

Водночас суттєву різницю ми помітимо, якщо порівняємо чисельність поодиноких бджіл і риючих ос у різних видах полезахисних лісосмуг: полезахисних лісосмугах із квітучим шлейфом трав’янистої рослинності та полезахисних лісосмуг без такого шлейфу, які розорані під самі крони або навіть стовбури. Різниця в чисельності поодиноких бджіл у лісосмугах в Київській області – 3,5 разу; в Харківській – 4,6 разу, в Дніпропетровській – 9,1 разу. Ця тенденція спостерігається із риючими осами: 3,7; 4,1; 10,3 разу. В середньому різниця в чисельності поодиноких бджіл і риючих ос у лісосмугах зі шлейфом і без нього становить 5,7 разу та 6,0 разів.

Яка причина цієї різниці? Щоб це з’ясувати, необхідно згадати біологічні особливості поодиноких бджіл і риючих ос. Усі вони ведуть поодинокий спосіб життя. Кожна запліднена самка будує для своїх личинок комірки, які розташовує у викопаних нірках у щільному, не зораному ґрунті (рис. 5). Частина видів використовує порожнини у стеблах трав’янистої або чагарникової рослинності, ходи комах-деревогризів (рис. 6).

Рис. 5. Нірка землериючої поодинокої бджоли-галікта
Рис. 5. Нірка землериючої поодинокої бджоли-галікта

Рис. 6. Гніздові комірки стеблової бджоли-гілеуса
Рис. 6. Гніздові комірки стеблової бджоли-гілеуса

У таких викопаних нірках і порожнинах не тільки ростуть личинки, а й зимують лялечки або дорослі комахи. Якщо розорати шлейф лісосмуги – ці нірки будуть знищені, крім того, на ріллі самки не будують гнізд. Плугом також буде знищено рослинність, де роблять гнізда стеблові види зазначених комах. Відсутність місць для гніздування в лісосмугах без шлейфу – перша причина низької чисельності або відсутності в них поодиноких бджіл і ос.

Друга, але не менш важлива причина – відсутність кормової бази для личинок і дорослих бджіл і дорослих ос. Самка поодинокої бджоли будує в нірках комірки для кожної личинки, які заповнює сумішшю нектару та пилку (так званий хлібець), на яку відкладає яйце. На відміну від медоносної бджоли, поодинокі бджоли не виробляють меду. І нектару вони збирають небагато. Квіти рослин вони відвідують переважно для збору пилку, перелітаючи із квітки на квітку й запилюючи рослини. Переоравши шлейф, фермер знищує доступну для комах кормову базу із квітучою трав’янистою рослинністю, яка забезпечує бджіл та ос пилком і нектаром із ранньої весни до пізньої осені. Крім того, поодинокі бджоли й оси не літають на кілометрові відстані за пилком та нектаром, як це роблять медоносні бджоли. Вони збирають корм поблизу своїх домівок. Відтак відсутність квітучої дикої трав’янистої рослинності є однією з основних причин зникнення диких поодиноких бджіл і риючих ос. А такі бджолозапильні культури, як ріпак і соняшник, що цвітуть 2 тижні навесні та 3 тижні в другій половині літа, не в змозі забезпечити цих комах і їхнє потомство їжею.

Читати по темі: Чому ми відстаємо з урожайністю? Наслідки посухи чи людський чинник

Третій важливий чинник, який значно зменшує чисельність і різноманіття поодиноких бджіл і риючих ос у полезахисних лісосмугах та на полях, які вони оточують, – це регулярне випалювання сухої трав’янистої рослинності навесні й восени. При цьому знищується суха трав’яниста рослинність, у стеблах якої роблять гнізда й зимують ці комахи. Полум’я також знищує зимуючі точки росту багатьох дводольних рослин, які забезпечують комах-запилювачів та ентомофагів пилком і нектаром. Пожежі знищують дикі види люцерни, конюшини, буркуну, шавлії й багатьох інших рослин, які становлять основу різнотрав’я – кормової бази корисної ентомофауни. Після такого випалювання рослини зможуть відновитися лише через багато років. Вигорілу ділянку добре видно за домінуванням у рослинності кореневищних злакових рослин, які слугують доброю кормовою базою після перезимівлі для хлібних клопів, жука-кузьки, попелиць і багатьох інших небезпечних шкідників сільськогосподарських рослин.

Сумісна дія перелічених вище чинників призводить не тільки до катастрофічного зниження різноманіття й чисельності бджіл і риючих ос, а й до того, що на полях, які оточують сучасні українські полезахисні лісосмуги, майже відсутні ці групи комах (табл. 2).

Таблиця 2. Чисельність поодиноких бджіл на полях соняшнику та гречки у 2020 р. (ННВЦ «Дослідне поле» ХНАУ ім. В. В. Докучаєва)Як можна оцінити наведені в таблиці результати проведених обліків? Вони означають, що впродовж 10 хвилин на ділянці 100 на 2 метри (0,02 га) працюють поодинокі бджоли, кількість яких становить в середньому 0,5! Це 25 самок на 1 га.

А ще 30 років тому ці цифри були зовсім іншими (табл. 3).

Таблиця 3. Чисельність поодиноких бджіл у лісосмугах із трав’янистим шлейфом і без нього в ННВЦ «Дослідне поле» ХНАУ ім. В. В. Докучаєва у 1980–1997 р. та 2020 р.Як видно з наведених результатів обстежень і порівняння їх з обстеженнями тридцятирічної давнини, чисельність поодиноких бджіл у полезахисних лісосмугах в кінці минулого століття була в 4,6 разу більшою. Відповідно, значно більшою була і їх чисельність на полях ентомофільних сільськогосподарських культур.

Все це, а також різке зниження чисельності медоносної бджоли внаслідок дії «колапсу медоносної бджоли» (КМП), суттєво знижує потенціал запилювачів у господарствах країни, що відповідним чином позначається на рівні запилення та врожайності бджолозапильних культур.

Проведений нами аналіз сучасного стану диких поодиноких бджіл і риючих ос в агроландшафті, а також порівняння його зі станом цих комах 30 років тому, свідчать:

  1. Полезахисні лісосмуги і їх трав’янисті шлейфи виконують основну функцію резерватів корисної ентомофауни та біорізноманіття у сільськогосподарських угіддях;
  2. Через недбале ставлення до лісосмуг і розорювання їхніх трав’янистих шлейфів поодинокі бджоли та риючі оси перестали виконувати свої функції запилювачів і ентомофагів внаслідок зниження чисельності до критично низького рівня.

Михайло Філатов, Ірина Леженіна, канд. біол. наук, Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2021

Найсвіжіші матеріали читайте в журналі «Агроном». Слідкуйте за головними агрономічними новинами на нашій сторінці у Facebook та каналі в Telegram

СТАТТІ ПО ТЕМІ

Непродуктивні гектари: засолення й осолонцювання ґрунтів

Аграрії відчувають зміни клімату «на собі». Збільшення...

Індекс NDVI: як він робить життя агронома простішим

У точному землеробстві часто використовуються різні вегетаційні...

Знайомтесь: АgroApp

Команда інноваційної платформи змушує банки конкурувати за...

Погода

Kyiv
чисте небо
14.3 ° C
16.2 °
14 °
72 %
2kmh
0 %
Чт
16 °
Пт
20 °
Сб
17 °
Нд
17 °
Пн
10 °