25 Червня 2022

Правила живлення соняшнику

Площі посівів соняшнику в Україні вже сягнули 5 млн га, проте їх збільшення не призвело до суттєвого підвищення валового збору насіння. Пояснень тому може бути безліч, але думки все ж зводяться до єдиного знаменника – причиною недостатньо високого врожаю насіння соняшнику є порушення агротехнології вирощування. Тож пошук альтернативних сучасних рішень у вирощуванні культури на сьогодні як ніколи на часі.

Соняшник – вибаглива до ґрунтово-кліматичних умов культура, особливо чутлива до температурних режимів і вологості. Власне, це і є причиною сконцентрованості основних посівів у зоні Степу, зокрема, в Миколаївській, Дніпропетровській, Запорізькій, Харківській, Одеській та Кіровоградській областях, де вирощують понад 70% від загальної площі посівів.

Якщо аналізувати середню врожайність соняшнику по Україні, то вона становить 18–25 ц/га. Проте за умови застосування інтенсивних технологій цілком реально досягти, а то й перевищити рівень урожайності у 30–35 ц/га. В умовах зрошення цей показник досягає 39–40 ц/га.

Збільшення врожайності та якості насіння досягається шляхом підбору найкращих сортів і гібридів, адаптованих до умов конкретного регіону, та найоптимальніших норм мінерального живлення, що забезпечить повноцінний і продуктивний розвиток рослин.

ҐРУНТОВІ УМОВИ

Одним із основних елементів у вирощуванні культури є фон живлення, що визначається шляхом проведення лабораторного аналізу зразків ґрунту в середньому один раз на 3–5 років, хоча в ідеалі його необхідно проводити щорічно. Це дало б змогу не лише заощадити кошти, а й не перенасичувати ґрунт мінеральними добривами, що сприятиме екологізації агропромислового виробництва.

Оскільки внесення добрив суттєво змінює вміст у ґрунті доступних для рослин елементів мінерального живлення, проведення цього аналізу перед сівбою соняшнику за будь-яких умов дасть змогу більш чітко відкоригувати живлення культури, покращити проходження процесу фотосинтезу, що забезпечить нормальний ріст і розвиток рослин.

Завдяки спланованому внесенню добрив можна коригувати вміст у ґрунті елементів живлення, змінюючи його хімічний склад і фізичні властивості з огляду на потреби культури.

РАЦІОНАЛЬНЕ ЖИВЛЕННЯ СОНЯШНИКУ

Для соняшнику особливо важливе значення має безперебійне проходження фотосинтетичних процесів, що забезпечуватиме повноцінний розвиток і формування достатнього рівня врожаю, адже рослина нарощує досить велику вегетативну масу. Саме наявність необхідних норм елементів мінерального живлення в оптимальних для конкретних ґрунтових умов співвідношеннях сприятиме покращенню проходження процесу фотосинтезу та підвищенню продуктивності культури, а також поліпшенню якості насіння.

Ще в класичних агрохімічних трактатах, зокрема, працях Д. Н. Прянішникова сказано, що раціональне застосування добрив можливе лише за дуже глибокого зв’язку між хімією ґрунту та фізіологією рослин. Порівняно з іншими сільськогосподарськими культурами, соняшник дуже вибагливий до поживного режиму ґрунту, й особливо велика його потреба в калії.

Правила живлення соняшнику1

Аналіз численних наукових досліджень показав пряму залежність між вмістом основних елементів (NPK) та їх ефективністю у посівах соняшнику. Наявність основних елементів та необхідність у їх внесенні доцільно оцінювати окремо. Так, при оцінюванні вмісту фосфору та його норми внесення необхідно насамперед виходити з його вмісту в ґрунті. Наприклад, якщо вміст P2O5 до 20 мг/100 г ґрунту, то оптимальна доза – N40P60. Якщо ж P2O5 від 20 до 24 мг/100 г ґрунту – N20P30. Проте варто зауважити, що коли P2O5 вищий за 24 мг/100 г ґрунту, то соняшник практично не реагує на внесення добрив.

Відомо, що 1 ц врожаю насіння соняшнику в середньому виносить із ґрунту 6,5 кг азоту, 2,7 кг фосфору і 15,5 кг калію. Цікаво, що попри високе винесення калію, соняшник на чорноземних ґрунтах все ж потребує більшою мірою азотних і фосфорних добрив.

З ПОПРАВКОЮ НА ВОЛОГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Забезпеченість ґрунтів вологою відіграє провідну роль у засвоєнні необхідної кількості поживних елементів. За оптимальних умов вологозабезпечення на формування 1 т насіння необхідно орієнтовно 42 кг азоту, 18 кг фосфору та 85 кг калію, хоча ці показники досить динамічні в різні роки, особливо за нестійких погодних умов і нерівномірних опадів.

Загальновідомо, що за достатнього вологозабезпечення ґрунтові розчини мають кращу проникність у кореневу систему рослин, і особливо це стосується азотних добрив. Адже чим більша забезпеченість рослин вологою, тим краще споживання азоту. І навпаки, чим менше вологи, тим менша поглинальна здатність рослин і тим більшу норму добрив необхідно внести. Так, за дотримання середнього рівня режиму зрошення та наявної необхідної кількості поживних речовин дози мінеральних добрив мають бути в 1,5–2 рази менші, аніж рекомендовані без додаткового зволоження.

Читати по темі: Урожайність соняшнику за різних систем удобрення

Одним із негативних наслідків підвищених норм азотних добрив буде ще й порушення росту та розвитку рослин соняшнику, що призведе до зниження не лише самого врожаю, а й його якості, тобто зниження олійності насіння та кількості збору олії з гектара.

З іншого боку, збільшені норми азотних добрив підвищують чутливість рослин до грибних захворювань, зокрема, білої та сірої гнилей. Тому вносити добрива доцільно в декілька етапів: під зяблеву оранку в нормі N40P60 або N40P60К40, а навесні під посів N20P30 або N20P30К20.

ВИБІР ДОБРИВА

Досить важливо чітко підбирати не лише норму внесення, а й добриво, що планується для внесення, адже його засвоюваність залежить від типу ґрунту, його фізіологічних особливостей і гранулометричного складу. Наприклад, на опідзолених чорноземах та темно-сірих опідзолених ґрунтах варто вносити сірчанокислий амоній з нормою внесення 2–2,5 ц/га, суперфорфат – 3–3,5 ц/га і 1–1,5 ц/га калійної солі. На південних чорноземах і каштанових ґрунтах краще засвоюється сірчанокислий амоній (2–2,5 ц/га) або ж еквівалентна кількість аміачної селітри у поєднанні з суперфосфатом (2,5–3 ц/га).

На Півдні України найбільший приріст врожаю формує соняшник за внесення добрив у нормі N40P60, причому спосіб внесення не має особливого значення, адже в наукових дослідженнях відчутної різниці не виявлено. Наприклад, аграрії Запорізької області на сортах соняшнику практикують внесення комплексних добрив (N30P60K90), а при сівбі додають амофос у нормі 50 кг/га. Дещо інша норма для гібридного соняшнику, оскільки перше внесення під оранку має бути не менше ніж N40P60K30, потім припосівне внесення в рядок – ще N10P20.

Окрім мінеральних добрив, під соняшник доцільно вносити також органічні добрива, адже ця культура досить добре відгукується на органіку. Для покращення поживного режиму рослин необхідно під зяблеву оранку давати орієнтовно 25–30 т/га гною, але не забувати і про основну весняну обробку, коли необхідно внести повну норму мінеральних добрив, а також про локальне внесення.

Збільшення маси кошика за різних етапів стиглості забезпечувало внесення добрив у нормі N60P60K60. Цей показник є визначальним і навіть більш вагомим, аніж маса 1000 зернин. Причому чим довший вегетаційний період, тим менший зв’язок між показниками та нормою внесення добрив, а іноді це може ще й спричинити зниження рівня олійності.

ПОЗАКОРЕНЕВЕ ПІДЖИВЛЕННЯ СОНЯШНИКУ

Сучасний підхід до агротехнологій не обмежується лише прикореневим внесенням добрив, а потребує також коригування системи живлення впродовж усього вегетаційного періоду. Адже погодні умови, перепади температур і ще безліч чинників можуть перешкоджати засвоєнню поживних елементів, а часом навіть блокувати їх.

Якщо кілька років тому іншого способу внесення добрив, окрім ґрунтового, навіть не розглядали, то на сьогодні чимало господарств уже не уявляють своїх технологій без листкового, або, як його ще називають, фоліарного внесення добрив.

Позакореневе живлення соняшнику вже практично є обов’язковим заходом для отримання досить високого рівня врожаю, проте зумовлює безліч непорозумінь, сумнівів і помилок. Досить часто агровиробники взагалі не сприймають такий спосіб підживлення, вважаючи це лише викачуванням грошей. Проте, щоб побачити хоча б якийсь результат, необхідно просто спробувати, зрозуміти фізіологічний процес листового живлення – а відтак переконатись у його ефективності.

Проблеми засвоєння фосфору за низьких температур ґрунту можна вирішити провівши листкове підживлення
Проблеми засвоєння фосфору за низьких температур ґрунту можна вирішити провівши листкове підживлення

Фоліарне підживлення дає змогу швидко і вчасно відреагувати на проблему з дефіцитом елементів живлення – саме в той період, коли це необхідно. Внесені суміші засвоюються досить швидко і залучаються у процеси синтезу та метаболізму.

Інколи виникають ситуації, коли кореневе внесення уже неможливе, оскільки змикання рядів у соняшнику відбувається досить швидко. В такому разі альтернативним методом може слугувати позакореневе підживлення, яке здійснюють навіть за допомогою дронів.

Втім, змикання рядів не є основною проблемою для кореневого внесення. Головною перешкодою може бути ще недорозвинена коренева система, низькі або надто високі температури ґрунту, незбалансований рівень рН, сольовий склад і брак вологи. Однак ці проблеми можна вирішити: наприклад, слабке засвоєння фосфору за низьких температур ґрунту вдається покращити завдяки листковому підживленню. Бувають ситуації, коли коренева система стає не лише недоступною, а ще й втрачає свою активність. Переважно це відбувається на останніх стадіях формування врожаю. Саме тоді на часі буде проведення позакореневого підживлення, щоб підвищити ще і якісні показники.

Листкове підживлення є чи не єдиним способом ефективного та швидкого реагування на стресові чинники зовнішнього середовища, а внесення біологічно активних речовин по листку дає змогу уникнути багатьох неприємностей. Окрім того, що теж важливо, при застосуванні такого способу внесення можна зекономити кошти, адже коефіцієнт засвоєння навіть на пізніх термінах вегетації наближається до 100%. Це важливо брати до уваги при вирощуванні соняшнику, оскільки, крім великої вегетативної маси, необхідно отримати високий врожай з необхідним вмістом олії.

БЕЗ ШАБЛОНІВ

Сучасні агротехнології вирощу­вання сільськогосподарських культур досить складні. Вони потребують постійного контролю та спостережень за посівами, щоб не проґавити момент для «швидкої допомоги» й чіткого коригування системи живлення в разі потреби.

Водночас у жодному разі не слід відмовлятись від кореневих підживлень, адже потреби рослин у нормах основних елементів неможливо компенсувати через листки.

М. Б. Августинович, канд. с.-г. наук, ст. викладач кафедри екології та агрономії Луцького НТУ, А. О. Чумак, Український науково-практичний центр «Інститут живлення рослин»

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2022

Найсвіжіші матеріали читайте в журналі «Агроном». Слідкуйте за головними агрономічними новинами на нашій сторінці у Facebook та каналі в Telegram

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі

СТАТТІ ПО ТЕМІ

Погода

Kyiv
рвані хмари
25.4 ° C
25.4 °
25.4 °
35 %
3kmh
69 %
Сб
24 °
Нд
26 °
Пн
28 °
Вт
31 °
Ср
31 °