06 Грудня 2021

Результати дослідження кореневих систем пшениці, кукурудзи, соняшнику та гречки

Як відомо, між формуванням надземної маси рослин польових культур, їх продуктивністю і розвитком кореневих систем існує пряма залежність. Свого часу дослідники багато уваги приділяли її визначенню, тож у значній кількості публікацій висвітлено особливості росту та розвитку кореневої системи різних сільськогосподарських культур.

Наше завдання полягало в дослідженні зв’язку між рівнем врожайності пшениці озимої, кукурудзи, соняшнику, гречки і формуванням їхніх кореневих систем, а також у визначенні шляхів поліпшення розвитку цієї важливої частини рослин. Досліди закладали на базі Інституту сільського господарства степової зони (м. Дніпро) на звичайному чорноземі й темно-каштанових ґрунтах.

КОРЕНЕВА СИСТЕМА ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ

При проведенні досліду в спеціальних траншеях зі скляними стінками було встановлено, що швидкість росту коренів у рослин пшениці озимої в онтогенезі не однакова. Найбільш інтенсивно вони ростуть (2,4 см/доба) у період осінньої вегетації та навесні до фази колосіння (1,1–1,4 см). Так, від завершення останньої фази розвитку і до настання повної стиглості, а також за зимовий період середньодобовий приріст коренів становив 0,2–0,3 см. Зародкові корені відростають раніше за вузлових і за осінній період вегетації в умовах достатньої вологозабезпеченості проникають у ґрунт на глибину 100–160 см, а до  настання воскової стиглості зерна досягають позначки 260 см. Вузлові корені, що сформувалися восени, заглиблюються у ґрунт до 130 см.

Зародкові корені мають велике значення на початку вегетації та в разі посухи, коли у рослин вторинні корені не утворюються або ж не проникають глибше орного шару. При доброму розвитку вузлових коренів із поліпшенням водного режиму верхніх шарів ґрунту їх значення зростає, а зародкових – зменшується. Так, при видаленні зародкових коренів у фазі колосіння на ділянках без поливу спостерігалося зниження маси зерна з рослини на 55,6%, при вологозарядці – на 36,2%, а при доброму зволоженні впродовж вегетації – тільки на 18,3%. Втрата рослинами вузлових коренів більшою мірою знижувала їх продуктивність на зрошенні.

Для вивчення впливу вологи на розвиток кореневої системи і надземної маси рослин пшениці ми закладали вегетаційні та польові досліди з різним рівнем вологозабезпеченості. На основі досліджень встановлено, що в фазі виходу в трубку та колосіння маса, об’єм і поверхня кореневої системи пшениці озимої досягають найбільших значень при постійній оптимальній вологості ґрунту (60% від повної вологоємності, ПВ), такі рослини мають і краще розвинуту надземну частину (табл. 1).

Таблиця 1. Показники рослин пшениці озимої залежно від вологості ґрунтуАктивно поглинаюча поверхня коренів (метод адсорбції) зменшується з підвищенням вологості, але особливо сильне гальмування росту кореневої системи та надземної маси спостерігається при дефіциті вологи (40% ПВ) – коли її запаси ще підтримують життєздатність коренів. Такі умови суттєво впливають на продуктивність рослин. Так, у варіантах із вологістю ґрунту 40, 60 і 80% ПВ у середньому за три роки досліджень врожайність зерна з посудини (5 рослин) становила 7,2; 16,5 та 13,3 г відповідно.

Сприятливими для розвитку кореневої системи і надземної маси пшениці є умови, за яких вологість ґрунту до початку зими поступово зменшується. Таке зволоження в Степу України часто спостерігається в окремі роки або при проведенні під пшеницю вологозарядкового поливу. При цьому на поливних ділянках у рослин розвивається більш потужна коренева система і надземна маса, ніж без зрошення. Так, у польовому досліді на ділянках із поливною нормою 800 м3 суха маса коренів 100 рослин пшениці озимої в фазі повної стиглості становила 80,7 г, при вологозарядковому і вегетаційному поливі – 89,6 г, без поливу – 45,1 г; надземна маса рослини дорівнювала 607,3; 744,3 і 297,7 г, а урожайність зерна – 4,26; 5,22, 3,09 т/га відповідно.

Помітно впливають на розвиток кореневої системи та її функціонування добрива, але з цього питання висновки неоднозначні.

У наших вегетаційних дослідах (темно-каштановий ґрунт) серед  елементів мінерального живлення найбільше впливали на розвиток кореневої системи пшениці озимої в осінній період Р (фосфор), потім ішов К (калій) і РК. Окремо дії одного N (азоту) восени не виявлено. Застосування N з Р або К, а також у складі повного мінерального добрива, призводило до уповільнення росту коренів. Так, у цих варіантах маса коренів на посудину становила 0,67; 1,07 г, а на фоні внесення Р, К і РК – 1,53 та 1,82 г відповідно, меншою була і поглинаюча поверхня коренів.

У фазі виходу в трубку найбільша коренева маса була у рослини при удобрені Р і К (4,09–4,48 г). За об’ємом (94 см3), розмірами загальної (65,7 м2) і активно поглинаючої поверхні (17,4 м2) коренів перевага була на боці рослин за внесення лише азоту. Простежувалася також гальмівна дія певних комбінацій елементів мінерального живлення (NР, NК і NРК) на ріст кореневої системи – тут маса коренів була меншою за контроль на 26,4–44,0%.

До кінця вегетації найбільш розвинуті коренева система, надземна маса і більша урожайність сформувались у варіанті з азотом (табл. 2, рис. 1). При внесенні тільки фосфору за об’ємом, масою і поглинаючою поверхнею коренів цей варіант посідав друге місце. Наступним був контрольний варіант, потім ішов варіант із внесенням К і РК, в якому зібрали найменшу кількість зерна пшениці озимої.

Таблиця 2. Вплив елементів живлення на розвиток кореневої системи пшениці озимої в фазі колосіння

При внесенні NР, NК, NРК показники розвитку кореневої системи були мінімальними. Поглинаюча поверхня коренів у фазі колосіння дещо варіювала за варіантами досліду, і її показники переважали контроль, як і збір зерна з посудини.

Отже, при внесенні лише азоту розміри кореневої системи збільшуються для посилення поглинання фосфору і калію, а при  збалансованому за NРК живленні маса й об’єм коренів не зростають, оскільки висока продуктивність досягається шляхом підвищення фізіологічної активності рослин. Про це свідчить збільшення співвідношення між поглинаючою поверхнею коренів та їх масою й те, що вона повноцінно задовольняла фотосинтетичну роботу великого асиміляційного апарату рослин пшениці, забезпечуючи найвищу продуктивність роботи, оскільки для утворення 1 г сухої речовини тут потрібна найменша поглинаюча поверхня коренів.

Рис. 1. Вплив елементів живлення на розвиток пшениці озимої 1 – фосфор, 2 – азот, 3 – без добрив
Рис. 1. Вплив елементів живлення на розвиток пшениці озимої: 1 – фосфор, 2 – азот, 3 – без добрив

Позитивний вплив азоту на розвиток кореневої системи і надземної маси пшениці озимої простежувався і в польових дослідах. На ділянках із внесенням N90 маса сухих коренів 100 рослин у фазі повної стиглості становила 67 г, Р90 – 50,3 г, у контролі – 53,0 г; надземна маса рослини – 358,4; 208,3 та 246,7 г, а урожайність зерна – 3,86; 2,99 та 3,02 т/га відповідно.

Слід зазначити, що на розвиток кореневої системи значно впливають строки сівби. У польових дослідах за сівби пшениці озимої 25 серпня суха маса коренів 100 рослин в фазі припинення осінньої вегетації становила  21,4 г; 24 вересня  – 6,7 г; 25 жовтня – 0,6 г, в фазі повної стиглості – 56,7 г; 49,9 і 26,4 г, а коренева система проникала на глибину 250 см;  250 і 180 см, в той час як надземна маса дорівнювала 591; 614 і  496 г відповідно. Найвищою продуктивність роботи кореневої системи була за більш пізньої сівби. Так, на одиницю маси коренів за сівби озимини у перший строк припадало 10,4 г вегетативної маси рослини, у другий – 12,3 і третій – 15,2 г, а врожайність зерна становила 4,31; 4,68 та  3,87 т/га відповідно.

На звичайному чорноземі за сівби 1 вересня корені пшениці в осінній період проникали у ґрунт на  глибину 143 см, 15 вересня – 122 см, 01 жовтня – 39 см, а надземна маса 100 рослин дорівнювала 156, 112 та 32 г відповідно. Урожайність зерна становила  4,47; 5,24 та 3,63 т/га. При сівбі в пізній строк коренева система відзначалася вищою фізіологічною активністю, ніж при ранньому. Проте, оскільки рослини не встигали сформувати добре розвинену кореневу систему і надземну масу, продуктивність їх була найменшою.

Отже, важливою умовою отримання високих врожаїв пшениці озимої є добрий розвиток у рослин зародкових і вузлових коренів. Найбільш розвинена коренева система і висока продуктивність спостерігається у рослин за оптимальної вологості ґрунту (60% від ПВ) та сівби в оптимальний строк. Азот, у свою чергу, забезпечує підвищення фізіологічної активності коренів, збільшення надземної маси і врожаю, а фосфор і калій більше впливають на наростання маси коренів, ніж надземної частини. При цьому фізіологічна активність їх буває ослабленою, вони раніше відмирають, а звідси і невисока продуктивність рослин.

КОРЕНЕВА СИСТЕМА КУКУРУДЗИ

Досліди з кукурудзою показали, що  рослини цієї культури належним чином ростуть і розвиваються за наявності у них добре розвинутих зародкових і вузлових (вторинних) коренів. Головний і бокові зародкові корені з’являються в період проростання зерна. Їх буває 4–12 шт., і вони підтримують життєдіяльність рослин до утворення вузлових коренів. Ці корені за кількістю, галуженням, масою та активно поглинаючою поверхнею є основною складовою загальної кореневої системи кукурудзи, однак проникають у ґрунт на меншу глибину, ніж зародкові, що досягали глибини 230–243 см, як це було встановлено при розкопуванні.

Вузлові корені у рослин кукурудзи формуються ярусами з підземних і надземних вузлів; перший ярус – при появі 3–4 листків. Потім із появою чергових двох листків з’являється кожен наступний ярус. Ранньостиглі гібриди мають 5–6, а середньопізні – 7–9 ярусів. Верхні 2–3 яруси коренів відростають із надземної частини стебла і називаються повітряними. У вологі роки та при зрошенні їх утворюється дещо більше.

На розвиток вузлових коренів впливає густота посіву і скоростиглість кукурудзи. У дослідах на звичайному чорноземі з підвищенням густоти від 30 до 65 тис. рослин/га кількість коренів зменшувалась через конкуренцію між рослинами за вологу і елементи живлення. Так, у ранньостиглого гібрида Дніпровський 187 МВ при густоті 30 тис. рослин/га їх налічувалось 34,7 шт., середньостиглого Дніпровський 358 МВ – 50,3 шт., середньопізнього – Дніпровський 476 МВ – 56,7 шт., а при 65 тис. рослин/га – 21,0; 26,6 і 28,6 шт. відповідно. Ці дані свідчать про кращі можливості рослин більш пізностиглих гібридів у зріджених посівах щодо забезпечення чинниками навколишнього середовища.

Під час розкопування з’ясовано, що у рослин кукурудзи в фазі 8–10 листків скелетні вузлові корені у вологому шарі розміщуються близько до поверхні ґрунту, тому можуть пошкоджуватись при міжрядних обробітках. У наших дослідах при обробітку міжрядь на 8 см із захисною зоною 10–12 см було зруйновано від 2 до 4 коренів у 42% рослин, при цьому врожайність зерна знизилася на 0,15 т/га. Отже, в разі проведення зазначеного агрозаходу треба брати до уваги особливості розміщення коренів у ґрунтовому середовищі,  які після підрізання рідко відростають.

Корені першого, другого і третього ярусів галузяться майже горизонтально до поверхні ґрунту, а на відстані 35–50 см від стебла прямують донизу. Вузлові корені наступних ярусів ростуть здебільшого прямовисно (рис. 2).

Рис. 2. Коренева система кукурудзи ранньостиглого гібрида Дніпровський 187 МВ (зліва) і середньостиглого Дніпровський 358 МВ (справа) у фазі воскової стиглості зерна
Рис. 2. Коренева система кукурудзи ранньостиглого гібрида Дніпровський 187 МВ (зліва) і середньостиглого Дніпровський 358 МВ (справа) у фазі воскової стиглості зерна

Дослідами встановлено, що темпи росту коренів у рослин кукурудзи впродовж вегетації неоднакові (табл. 3).

Таблиця 3. Темпи росту коренів і надземної частини рослин кукурудзи впродовж вегетаціїБільш інтенсивно корені ростуть від утворення 10 листків до цвітіння волотей: у дослідах середньодобовий приріст у цей період становив 5,2–5,6 см. У період від 3 до 10 листків корені подовжувались на 1,5–3,1 см, а після цвітіння – на 2,1–2,9 см. Найшвидше корені росли вночі, коли уповільнювався ріст надземної маси і посилювався відтік пластичних речовин до кореневої системи.

На темно-каштанових ґрунтах у скоростиглого гібрида Дніпровський 160 МВ за ширини міжрядь 70 см корені до кінця вегетації досягали глибини 181 см. На звичайних чорноземах у ранньостиглого гібрида Дніпровський 187 МВ їх виявили на глибині 175 см, у Славутича 214 СВ – 190 см, у Дніпровського 358 МВ – 220 см, Дніпровського 476 МВ – 230 см при висоті рослин відповідно 180, 198, 220 та 241 см і радіусі поширення коренів 76, 87, 110 і 120 см.

Корені краще ростуть і галузяться в тих шарах ґрунту, де є волога, поживні речовини, повітря. Так, у південному Степу в спеціальному досліді при вирощуванні кукурудзи з шириною міжрядь 70 см корені розвивались здебільшого прямовисно, а в широкорядних посівах (140 і 210 см) – горизонтально до поверхні ґрунту – у бік широких міжрядь, де було більше вологи та поживних речовин. Окремі корені досягали середини міжрядь 140 і 210 см, а деякі з них проникали майже в сусідній рядок (рис. 3).

Рис. 3. Коренева система рослин кукурудзи наприкінці вегетації при вирощуванні з міжряддями 1 – 70 см; 2 – 140 см; 3 – 210 см
Рис. 3. Коренева система рослин кукурудзи наприкінці вегетації при вирощуванні з міжряддями: 1 – 70 см; 2 – 140 см; 3 – 210 см

Облік методом моноліту показав, що, незважаючи на значну глибину проникнення окремих коренів у ґрунт, 92–95% від їх загальної маси при всіх способах сівби зосереджуються в шарі ґрунту 0–100 см. Найбільшу кореневу масу формували рослини у посівах з міжряддями 140 та 210 см (51,9 і 63,9 г), а найменшу (48,5 г) – 70 см. З відростанням коренів до середини міжряддя їх маса зменшується (табл.4).

Таблиця 4. Розподіл кореневої маси рослин кукурудзи горизонтально до поверхні ґрунту залежно від ширини міжрядьТак, 23,5–28,9% коренів зосереджується безпосередньо під рослиною. В центральній частині міжряддя шириною 70 см у кореневмісному шарі було 9,3%, 140 см – 3,8%, 210 см – 2,3%. Такий розподіл коренів призводить до неоднакового витрачання рослинами вологи із ґрунту. Наприклад, у фазі воскової стиглості зерна в 0–150 см шарі ґрунту широкорядного посіву (210 см) у рядку було 46,6 мм, запасів вологи, на відстані 50 см від рослини – 61,4 мм, 105 см –  80,5 мм. У  посіві з міжряддями 70 см її було найменше – 49,3 мм.

Урожайність кукурудзи у посівах з міжряддям 70 см становила 2,39 т/га, 140 см – 2,19, а 210 см – 2,17 т/га. Однак при вирощуванні після неї пшениці озимої урожайні дані останньої дорівнювали 2,40 т/га; 2,59 і 2,62 т/га відповідно, що свідчить про неповне використання попередником поживних речовин і вологи у посівах з розширеними міжряддями. Як з’ясувалося, в широкорядних посівах спостерігався недобір врожаю зерна кукурудзи, в той час як урожайність наступної культури зростала.

Дослідження на звичайних чорноземах показали, що загущення посіву кукурудзи негативно впливає як на наростання надземної маси у рослин, так і на розвиток їхніх кореневих систем, що є наслідком конкуренції між ними. У  дослідах маса коренів однієї рослини гібрида Дніпровський 476 МВ при густоті 30 тис. рослин/га дорівнювала 51,6 г, при 50 тис. рослин/га – 33,5 г, а в гібрида Дніпровський 187 МВ при тій же густоті її показники становили  24,3 г, при 50 тис. рослин/га – 17,9 г, або на 33,7% менше. Конкуренція між рослинами починається насамперед із конкуренції між кореневими системами.

Читати по темі: Як і навіщо рахувати сходи рослин після сівби

Однак, незважаючи на невеликі розміри кореневої системи в рослин у густіших посівах, маса коренів із розрахунку на 1 га буває більшою, ніж у зріджених, через більшу кількість рослин на площі. Так, у цьому досліді в середньопізнього гібрида Дніпровський 476 МВ при густоті 30 тис. рослин/га маса коренів дорівнювала 1548 кг/га, а при 50 тис. рослин/га – 1677 кг. У ранньо­стиглого гібрида Дніпровський 187 МВ зазначені показники становили  742 та 898 кг/га. Це свідчить про те, що площа живлення в дещо загущених посівах пізньостиглими гібридами освоюється швидше і краще, ніж ранньостиглими – у зріджених агроценозах.

Густота посіву впливала і на відносний розподіл маси коренів за шарами ґрунту. Так, при густоті 30 тис. рослин/га основна частина коренів у рослин обох гібридів (72,2–89,0%) формувалась в шарі ґрунту 0–50 см і переважно за рахунок товстих вузлових коренів 5–6 ярусу. В шарі 50–150 см їх було 11,0–28,0%. При загущенні посіву до 50 тис. рослин/га корені, розташовані біля рослини, становили 51,0–77,8% загальної маси, а в шарі 50–150 см – 22,2–45,5%. Це покращувало можливості забезпечення кукурудзи вологою з більш глибоких шарів ґрунту, особливо в другий період вегетації, коли верхні шари пересихали.

На розвиток кореневої системи значно впливають режим зволоження ґрунту та добрива. У дослідах на темно-каштановому ґрунті на ділянках без поливів і при одному вегетаційному поливі переважна більшість коренів кукурудзи росла прямовисно, вони мало галузились і при висиханні ґрунту знижували життєдіяльність. Найбільш розвинута коренева система формувалась у рослин при проведенні чотирьох вегетаційних поливів, де вологість ґрунту була не нижчою за 80% (133 г коренів/рослина). Тут корені добре поширювались у різні боки і проникали на глибину 240 см і більше.

Внесення органічних і мінеральних добрив сприяло подальшому збільшенню кореневої маси, що призводило до збільшення врожайності культури. На ділянках без поливу урожай зерна кукурудзи становив 1,06 т/га, при підтриманні вологості ґрунту вегетаційними поливами не нижче ніж 60% НВ – 4,46 т/га, 80% – 6,52, а при удобренні – 7,96 т/га. Отже, добре розвинута коренева система в умовах оптимального зволоження і удобрення є важливим чинником отримання високого врожаю кукурудзи.

КОРЕНЕВА СИСТЕМА СОНЯШНИКУ

Цікаві дані ми отримали на звичайному чорноземі при з’ясуванні впливу способів сівби (міжряддя 35 і 70 см) на формування кореневої системи соняшнику на прикладі гібрида Зорепад.

Результати дослідження кореневих систем пшениці, кукурудзи, соняшнику та гречки2Розкопку кореневої системи соняшнику проводили в фазу цвітіння. Встановлено, що до настання вказаної фази корені встигають проникнути в товщу ґрунту на глибину понад 2 м і поширитися в різні боки до 1 м. У посівах з міжряддями 70 см вони поступово освоюють ґрунт між рядками і досягають сусідніх рядків. Основна кількість скелетних коренів віддалялась від рядка на 15–20 см, а потім прямувала в товщу ґрунтового середовища. Головний корінь проникав углиб до 235 см. З відростанням в бік міжряддя, а також із заглибленням у ґрунт кількість і рясність коренів суттєво зменшувалась.

Слід зауважити, що в центральній частині широкорядних посівів (70 см) не було використано 12–15% вологи. У  посівах з міжряддями 30– 35 см корені з одного рядка швидко проникали в сусідній і там освоювали ґрунт. Оскільки рослини за такої густоти більш рівномірно розміщені як у рядку, так і на посівній площі, волога витрачається рослинами краще.

Основна маса коренів (70–80%) у посівах з міжряддями 35 см зосереджувалася на глибині до 60 см, а з  міжряддями 70 см – 50–55 см. При вирощуванні соняшнику зі звуженими міжряддями вдається досягти більш рівномірного розміщення рослин на площі, як наслідок – кореневі системи рослин краще освоюють ґрунт і проникають на глибину до 2,6 м, що забезпечує підвищення врожайності на 0,35 т/га (рис. 4).

Рис. 4. Особливості розміщення кореневої системи соняшнику в посівах з міжряддями 35 см (зліва) і 70 см (справа)
Рис. 4. Особливості розміщення кореневої системи соняшнику в посівах з міжряддями 35 см (зліва) і 70 см (справа)

КОРЕНЕВА СИСТЕМА ГРЕЧКИ

Коренева система гречки в умовах Степу має значно менші розміри, ніж у названих вище культур. Як показали дослідження, при вирощуванні сорту Любава в рядових посівах (15 см) окремі корені до кінця вегетації рослин проникають на глибину 125–135 см, що на 12–20 см більше, ніж у посівах з міжряддями 45 см. Основна маса коренів зосереджується в шарі 0–50 см (рис. 5). Тут вони щільно пронизують ґрунтову товщу і прямують донизу, відхиляючись в різні боки від стовбура на 22–25 см.

Корені сусідніх рослин перетинаються в міжряддях як у горизонтальному напрямку, так і у вертикальному. Але щільність розташування коренів із заглибленням у ґрунт зменшується і позначку 110–120 см перетинає лише незначна їх кількість.

Рис. 5. Коренева система гречки при вирощуванні з міжряддями 1 – 15 см; 2 – 45 см
Рис. 5. Коренева система гречки при вирощуванні з міжряддями: 1 – 15 см; 2 – 45 см

За вирощування гречки в широкорядних посівах (45 і 70 см) багато її коренів у орному шарі розростаються майже горизонтально і досягають середини міжряддя, а потім всі вони заглиблюються у ґрунт. Окремі з них зосереджуються в шарі 25–40 см і досягають майже сусіднього рядка. Стрижневий корінь і його відгалуження проникають на глибину  105–111 см.

У верхніх шарах ґрунту широкорядних посівів щільність коренів дещо менша, ніж за вирощування гречки звичайним способом. Тут корені поступово освоюють ґрунтове середовище між рядками і довше використовують вологу та поживні речовини з родючого орного шару, що позитивно впливає на продуктивність рослин. Урожайність гречки у середньому за роки досліджень у посівах  з міжряддями 15 см становила 1,8 т/га, 45 см – 2,15 т/га, 70 см – 1,7 т/га.

В умовах Степу в окремі вологі роки після збирання польових культур на зелений корм або пшениці на зерно можна отримати (післяукісно, пожнивно) додатковий врожай зерна гречки. Особливо ефективні такі посіви при поливах. Так, в середньому за три роки при вирощуванні гречки сорту Любава після озимого жита без поливів отримали зерна по 1,08 т/га, за одного передпосівного поливу (400 м3 води на га) – 1,52 т/га, а за додаткових двох вегетаційних поливів (по 300 м3/га) – 2,43 т/га.

Розкопування і відмивання коренів на стінах траншеї у досліді показали значний позитивний вплив зрошення на розвиток як кореневої системи, так і надземної маси гречки (рис. 6).

Рис. 6. Коренева система післяукісної гречки сорту Любава 1 – без зрошення; 2 – один передпосівний полив; 3 – передпосівний полив + 2 вегетаційні поливи
Рис. 6. Коренева система післяукісної гречки сорту Любава: 1 – без зрошення; 2 – один передпосівний полив; 3 – передпосівний полив + 2 вегетаційні поливи

На ділянках без поливу окремі корені заглиблювалися у ґрунт лише на 52–60 см, при поливі перед сівбою – до 70–80 см, а за регулярних  вегетаційних поливів досягали глибини 135–160 см. При оптимальній вологозабезпеченості корені краще галузились, а рослини формували високу продуктивність.

ВИСНОВКИ

Наведені результати досліджень свідчать, що найбільш врожайні сорти та гібриди мають краще розвинені кореневі системи. В умовах Степу їх розвиток можна поліпшити за рахунок зрошення, обробітку ґрунту, використання добрив, дотримання строків сівби та інших агротехнічних заходів. У пшениці озимої та соняшнику коренева система проникає у ґрунт на  глибину 260–270 см,  кукурудзи – 240–250 см, а греч­ки – 140–160 см.

Ю. І. Ткаліч, І. Д. Ткаліч, доктори с.-г. наук,   Інститут сільського господарства степової зони НААН України

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2021

Найсвіжіші матеріали читайте в журналі «Агроном». Слідкуйте за головними агрономічними новинами на нашій сторінці у Facebook та каналі в Telegram

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі

СТАТТІ ПО ТЕМІ

Погода

Kyiv
легкий сніг
-1 ° C
-0.7 °
-2.4 °
92 %
0.5kmh
90 %
Пн
3 °
Вт
4 °
Ср
1 °
Чт
3 °
Пт
5 °