Сочевиця – культура, що не терпить бур’янів на полі

131
Сочевиця – культура, що не терпить бур’янів на полі

Сочевиця – слабкий конкурент бур’янам. Тому захист культури від сегетальної рослинності вимагає довгострокової стратегії та зваженого підходу. Заходи боротьби з бур’янами повинні вживатися не тільки в посівах культури але й охоплювати всю сівозміну.

У технології вирощування сочевиці найголовніша проблема – знищення бур’янів. Навіть за незначної забур’яненості врожайність зменшується на 15–75%.

Запаси насіння бур’янів у орному шарі ґрунту дуже великі (понад 1 млрд на 1 га). У шарі ґрунту товщиною 5 см і площею 1 м2 міститься від 1100 до 2300 насінин різних видів бур’янів, причому агротехнічні заходи не завжди забезпечують чистоту посівів. Рослини сочевиці малоконкурентні щодо рослин бур’янів, особливо на початкових фазах росту. За перших 50 днів від часу появи сходів у посівах сочевиці комплекс бур’янів може поглинати із ґрунту найдоступніші форми азоту – приблизно 160–200 кг/га, фосфору – 65–90 кг/га, калію – 170–250 кг/га.

Мета досліджень полягала у визначенні гербокритичного періоду посівів сочевиці та особливостей процесів забур’янення для удосконалення контролювання бур’янів у посівах культури в умовах Правобережного Лісостепу України.

Дослідження проводили у відділі гербології Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН та на Білоцерківській ДСС ІБКіЦБ НААНУ (Київська область).

Ґрунт дослідного поля – чорнозем типовий вилугуваний крупнопилуватого середньо-суглинкового механічного складу із вмістом гумусу в орному шарі (0–30 см) 3,9%, що характерно для малогумусних чорноземів. Характеризувався такими агрохімічними показниками: глибина гумусового горизонту 50–60 см, карбонати Са і Мg залягають на глибині 50–65 см. Гідролітична кислотність становить 1,5–1,8 мг-екв/100 г ґрунту. Вміст лужногідролізованого азоту (за Корнфілдом) – 120–140 мг/кг, нітратного – 14,2–19,6 мг/кг; рухомого фосфору і обмінного калію (за Чіріковим) – 180–240 і 90–120 мг/кг ґрунту. Кислотність ґрунту нейтральна або близька до нейтральної.

У дослідах використовували сорт сочевиці Лінза. Норму висіву насіння встановлювали перед сівбою з урахуванням якості посівного матеріалу та рекомендацій для зони Лісостепу, а саме: 1,8 млн рослин/га. Висівали звичайним рядковим способом (ширина міжрядь 15 см), на глибину загортання насіння – 4 см.

ЗНАЧЕННЯ КУЛЬТУРИ

Сочевиця є однією з найдавніших рослин, культивованих людьми. Її скам’янілі рештки було виявлено під час розкопок людських поселень ще за часів неоліту на території сучасної Швейцарії. Відомо, що сочевицю вирощували та вживали в їжу жителі Стародавнього Єгипту, Греції та Риму. Однак її цінували не лише як поживний харчовий продукт, а й як лікарську рослину. Римські лікарі стверджували, що систематичне вживання сочевиці позитивно впливає на роботу серця і сприяє оновленню крові, а також робить людину спокійною та терплячою.

У природі існує кілька видів цієї рослини. Найбільш поширені – зелена, червона та коричнева.

Всі сорти сочевиці дуже корисні. В цій культурі є практично всі поживні речовини, потрібні для роботи нашого організму. Загалом у 100 г продукту міститься близько 50 г вуглеводів і 24 г рослинного білка, який, до речі, набагато краще й швидше засвоюється організмом, ніж тваринний. Сочевиця містить такі мікроелементи, як йод, залізо, бор, марганець, цинк, кальцій, фосфор, кобальт, магній тощо. Багата вона й на вітаміни, зокрема, А, В1, РР (ніацин), В2, фолієву кислоту.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Серед сегетальної рослинності, що була присутня у посівах сочевиці у 2015–2017 роках, постійно зустрічались такі види: лобода біла (Chenopodium album L.), щириця звичайна (Amaranthus retroflexus L), талабан польовий (Thlaspi arvense L.), паслін чорний (Solanum nigrum L.), березка польова (Convolvulus arvensis L.), осот рожевий (Cirsium arvense L.), осот жовтий (Sonchus arvensis L.); однорічні злакові бур’яни: мишій сизий (Setaria glauca L.), плоскуха звичайна, півняче або куряче просо (Echinochloa crus-galli L.), пирій повзучий (Agropyrum repens L.) та інші.

У варіанті, де рослини культури вегетували впродовж 20 днів із бур’янами, урожайність сочевиці зменшилась на 55,3% і становила 0,71 т/га  порівняно з контрольним варіантом, де бур’яни були відсутніми, а урожайність становила приблизно 1,59 т/га. Середня маса бур’янів – близько 569,3 г/м2.

За 40 днів вегетації рослин сочевиці з бур’янами урожайність культури зменшилась на 66,7% порівняно з контролем і становила 0,53 т/га, а маса бур’янів – 1415,7 г/м2.

Після 60 днів вегетації бур’янів разом із рослинами сочевиці урожайність порівняно з контрольним варіантом зменшилась на 76,7% і становила 0,37 т/га, а маса бур’янів вже була в межах 1330,0 г/м2.

Вегетація бур’янів разом із рослинами культури до 80 днів зменшила урожайність сочевиці порівняно з контролем на 86,2% і становила 0,22 т/га, а загальна маса бур’янів – 1266,6 г/м2. У забур’яненому контрольному варіанті урожайність сочевиці становила 0,22 т/га, що на 86,6% менше, ніж на чистому варіанті, а маса бур’янів була в межах 2359,0 г/м2.

Така ж пропорційна залежність спостерігається і у варіантах з оберненою тимчасовою присутністю сегетальної рослинності у посівах сочевиці. У варіанті, де рослини сочевиці вегетували без бур’янів 20 днів, на момент збирання маса бур’янів становила 2139,0 г/м2, а урожайність була меншою порівняно з контролем на 10,1% і становила 1,43 т/га. За 40 днів вегетації рослин культури без бур’янів урожайність становила 1,49 т/га, що на 6,3% менше, ніж на чистому контролі, а на момент збирання бур’яни встигли сформувати масу близько 1694,0 г/м2.

На варіанті, де рослини сочевиці вегетували без бур’янів впродовж 60-ти днів, урожайність культури становила 1,51 т/га, що на 5,0% менше порівняно з контрольним варіантом, а маса бур’янів на момент збирання була в межах 1117,7 г/м2. На варіанті, де сочевиця вегетувала без бур’янів впродовж 80 днів, рослини культури сформували урожай у межах 1,59 т/га, як і на чистому контролі, а рослини бур’янів мали масу 410,3 г/м2 (див. табл.).

Вплив присутності бур’янів на урожайність сочевиці в середньому за 2015–2017 рр.
Вплив присутності бур’янів на урожайність сочевиці в середньому за 2015–2017 рр.

ВИСНОВКИ

З результатів дослідження можна зробити висновок, що рослини сочевиці дуже погано конкурують із сегетальною рослинністю на будь-якому з етапів свого розвитку – від сходів і до збирання урожаю. А гербокритичний період триває 50–60 днів (від сходів до фази цвітіння). Це проміжок від перших двох днів до восьми тижнів вегетації. Саме в цей період вегетації культура генетично закладає свою майбутню врожайність, і якщо в таку пору їй заважають бур’яни на полі, вона значно знижує потенційний урожай, причому ця її властивість має незворотний характер.

В. М. Різник, наук. співр., Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2020

Найсвіжіші матеріали читайте в журналі «Агроном». Слідкуйте за головними агрономічними новинами на нашій сторінці у Facebook та каналі в Telegram