ДОСЬЄ
Назва: група компаній «АГРОТРЕЙД». У складі групи – 17 сільськогосподарських підприємств і 9 елеваторів
Спеціалізація: виробництво, зберігання, переробка та торгівля сільськогосподарською продукцією
Основні культури – соняшник, кукурудза, озима пшениця, соя, ріпак
Елеваторні потужності: 570 тис. т, восьме місце серед найбільших власників елеваторів в Україні
Площа земель: 70,5 тис. га
ГК «АГРОТРЕЙД» – вертикально інтегрований холдинг, який поєднує виробництво, зберігання, переробку, торгівлю сільгосппродукцією і має великий досвід застосування сучасних технологій вирощування ріпаку, соняшнику, кукурудзи, пшениці та сої. У 2022 році, попри складнощі з поставками добрив і засобів захисту рослин, заміновані поля й окупацію частини територій, агрокомпанія продемонструвала високі показники урожайності основних культур та вибудувала нову стратегію на 2023 рік, змістивши фокус виробництва з кукурудзи на ріпак. Про результати минулого року, нові пріоритети у 2023-му та технологічні тонкощі вирощування ріпаку розповів директор агропромислового департаменту ГК «АГРОТРЕЙД» Олександр Овсяник.
Агроном: Розкажіть, які культури найбільш рентабельні для вашої компанії і яка їх врожайність?
Олександр Овсяник: Найбільш рентабельними для нас є ріпак та соняшник, і так буде лишатися ще довго.
Завжди добре себе показують озимі, та й загалом уся колосова група. Легко працювати з соняшником та кукурудзою. А от соя – не така приваблива, з нею багато ризиків. На мою думку, зусилля, вкладені в сою, не дають співставних результатів.
Чотири роки тому ми змінили технологічні та управлінські підходи у рослинництві. Завдяки цьому вийшли на базові результати дохідності та врожайності, навіть перевищивши очікування. Один із ключових чинників – ми не бюджетуємо захмарну врожайність. В середньому план щодо соняшнику становить 3,2–3,4 т/га, ріпаку – 3–3,3 т/га. На практиці отримуємо 110–115% від плану.
А.: Яку площу земель зараз обробляє компанія? Розкажіть про особливості ґрунтово-кліматичних умов.
О. О.: ГК «АГРОТРЕЙД» обробляє 70,5 тис. га землі в чотирьох областях України – Чернігівській, Сумській, Полтавській і Харківській. Ми стикаємось з усіма варіаціями ґрунтів, які тільки можуть бути, і до кожної підходимо зі своєю технологією, культурами та затратами.
До війни у нас було 5000 га у Шевченківській, Дворічанській та Куп’янській громадах Харківської області. Там переважають чорноземи, недостатньо зволожені. Зараз доступно до обробітку 2500 га.
Ще 5000 га – у Золочівській та Коломацькій громадах. До половини цих площ торік ми не мали доступу, у 2023-му оброблятимемо всі 5000 га. Це ґрунти переважно з недостатнім зволоженням, окрім Коломака – там опадів більше, ніж на всій території Харківщини.
У Сумській області – 30 тис. га: у Липоводолинській, Лебединській, Сумській і Путивльській громадах. У Путивлі домінують чорноземи, сірі лісові, трохи супіщаних ґрунтів і суглинок. Ґрунти переважно комбіновані, немає однорідності. У Липоводолинській та Лебединській громадах – чорноземи середнього зволоження, є схили.
Читати по темі: «Агрейн» переводить ріпак та соняшник на Strip-till. Інтерв’ю з Тарасом Корніенком
Чернігівщину ми ділимо на три зони. Майже 20 тис. га – у Бахмацькій громаді. Це чорноземи, які переходять у супіщані (місцями піщані) ґрунти ближче до Борзни. У Чернігівській громаді – пісок і середній суглинок.
А.: Яку технологію обробітку ґрунту застосовуєте і чому?
О. О.: Ми проводимо глибокий обробіток ґрунту, який поєднує оранку і глибоке рихлення. У більшості випадків це 80% оранки та 20% глибокого рихлення.
З приводу оптимального способу обробітку ґрунту завжди було і буде багато дискусій, що стосуються діяльності мікрофлори, викидів вуглецю тощо. Але є пряма кореляція, яка показує вплив оранки на урожайність, тому ми обираємо цей варіант. У місцях переущільнення застосовуємо рихлення.
А.: 2022 рік виявився непростим для всіх агровиробників. З якими найбільшими складнощами стикнулася група компаній «АГРОТРЕЙД»?
О. О.: Найбільшою проблемою стало те, що постачальники намагалися прикритися війною і не виконати свої зобов’язання. На сезон-2022 все було законтрактовано й оплачено восени 2021. Лишилося завезти на склади необхідні обсяги ЗЗР, насіння, сухих добрив і т. ін. Але багато компаній з легкістю прийняли форс-мажори і «зійшли» з контрактів. Насправді відповідальних і чесних постачальників виявилося дуже мало.
Від початку повномасштабного вторгнення росії нам досі не поставили значну частину КАСу, тому довелося дуже коригувати технології, зокрема, змінити добрива на сипучі, хоча це був не найкращий варіант. Тим паче, що ми контрактували й оплачували КАС по 15 тис. грн, в умовах війни він став коштувати 27 тис. грн, а через дефіцит – всі 30 тис. грн.
Звісно, на початку вторгнення багатьом було незрозуміло, як працювати далі. Але ми не припинили роботу 25 лютого. Зібрали людей, показали, що весь менеджмент на місці, всі керівники кластерів – на своїх позиціях. У нас не було питання, що робити: або ми йдемо воювати, або йдемо на роботу.
А.: Торік «АГРОТРЕЙД» звітував про високу врожайність кукурудзи. За рахунок чого вдалося добитись таких показників і скільки відведете під культуру в цьому році?
О. О.: Кукурудза дійсно гарно себе показала. Під неї ми завчасно придбали всі добрива, ЗЗР тощо. Завдяки великій кількості опадів посіви розвивалися суперінтенсивно і дали понадбюджетну врожайність. В усіх зонах ми збирали 13 т/га бункерної ваги. Залік в середньому становив 10 т при плані 8,5 т/га.
Проблемою на кукурудзі була неймовірна кількість бавовникової совки та лускокрилих шкідників, які пошкоджували качани. Внаслідок великої кількості опадів також спостерігалось ураження фузаріозом.
Але що дійсно грає не на користь цієї культури – значні її запаси в Україні та високі витрати на сушіння зерна. Восени кукурудзу збирали з вологістю від 24 до 30%, переважно – 24%. Молотити понад 30% було нерентабельно, тому багато полів залишили збирати на зиму. Слідкуємо лише, щоб волога кукурудзи була економічно обґрунтованою. Звісно, збирання зимової кукурудзи має безліч мінусів, але це виняток, а не правило.
Цього року площі під кукурудзою скоротимо на 70% – з 20 000 до 7000 га. Найбільше буде озимого ріпаку: ми збільшили площі під культурою порівняно з минулим роком на 100% – до 15,5 тис. га.
Гарно бюджетуються нішеві культури і, звісно, соняшник. Проте є ризик, що його насіють багато і ми самі собі обвалимо ринок.
А.: Чому робите основний акцент на ріпак? Адже ця культура досить непроста у вирощуванні.
О. О.: Основним аргументом є дохідність культури. Вона є найвищою, перевершує навіть соняшник. Так, ріпак складний у вирощуванні, потребує багато витрат і тривалого фінансування, але він найбільш рентабельний.
Звісно, структура посівів з великою кількістю озимини несе ризики, рослини можуть вимерзнути. Але погодні ризики, як-от засуха чи град, існують завжди і для всіх культур.
Водночас озимині завжди вистачає вологи, щоб сформувати високий врожай. По-друге, озимина – гарний попередник під наступні культури. По-третє, вона «розв’язує руки» навесні.
Я гадаю, що всі, хто вміє вирощувати ріпак, цього року збільшили площі під культурою. Ріпак має безліч переваг: його не потрібно сушити, він має дешевшу логістику та дає перші швидкі гроші.
А.: Як ви оцінюєте середні затрати на вирощування 1 га ріпаку?
О. О.: У 2022 році цей показник становив $1010 на гектар. Це на третину більше, ніж у 2020 році, коли витрати були на рівні $754.
Значну частину цих витрат ми несемо восени. Наприклад, під урожай 2021 року рівень витрат за осінній період становив $429 на гектар, 2022-го – $475, 2023-го – $439.
А.: Розкажіть про технологію вирощування ріпаку восени – вибір попередника, підготовку ґрунту та норми висіву.
О. О.: Ріпак сіємо після стерньових попередників. Обробіток ґрунту включає подрібнення рослинних решток лущенням і оранку. Далі пускаємо культиватори зі стрілчастими лапами та котками або дискові агрегати з опорними котками. Останніх три роки я застосовую дискові борони Amazone Catros. Вони оснащені важким опорним котком. Catros ефективно подрібнює грудки після оранки, гарно ущільнює ґрунт, і після цього ми заходимо сіяти.
Сівалка, якій я віддаю перевагу і постійно з нею працюю, – Pöttinger Terrasem. Вона має найкращу комбінацію дисків і прикочувальних опорних коліс. Суцільні, як коток, вони вирівнюють і ущільнюють ґрунт, після чого проводиться сівба.
Також ми практикуємо прямий висів: збираємо пшеницю, обробляємо краї полів розпушувачами і заходимо сіяти по стерні сівалками Väderstad Тempo L18 з міжряддям на 45 см. Цю ж саму сівалку застосовуємо при традиційному підході, після оранки та вирівнювання.
За суцільного способу сівби норма висіву становить 440 тис. насінин на гектар. При прямому висіві з міжряддям 45 см – 350 тис. насінин на гектар.
Звісно, різниця є. При міжрядді 45 см сходи з’являються швидше, вони більш дружні – рівніші та потужніші.
А.: Як проводите удобрення та захист посівів восени?
О. О.: Ми працюємо за двома технологіями. Перша – традиційна, друга – з використанням імазамоксу. В останньому випадку доречно також вносити ЄвроЛайтнінг і Каптору та безпосередньо Нопасаран із Метолатом, який є рекомендованим. Плюс до цього використовуємо Пульсар, – це теж ефективне рішення, і при цьому дешевше.
Традиційна технологія передбачає внесення Бутізану із кломазоном на ґрунтах, які менше засмічені хрестоцвітними бур’янами. Це доречно робити на більш потужних землях, які мають вищий вміст гумусу і краще переносять кломазон. На слабких ґрунтах кломазон сильно вибілює рослини, іноді знищує та залишає післядію.
Загалом, коли добрива коштують не 46, а 27 тис. грн і на них не доводиться суттєво економити, під культивацію вносимо 220 кг поліфоски 8:24:24 і потім проводимо сівбу. Іноді вносимо добрива не під культивацію, а при сівбі. Тут необхідно брати до уваги особливості обладнання. Наприклад, у сівалок Pöttinger немає контролю внесення добрив, а лише контроль висіву насіння. Добрива важкі й гігроскопічні, тому їх важко рівномірно розподілити по полю разом із насінням. При контакті з вологим ґрунтом вони можуть налипати, забивати сошники та розподільники. Внаслідок цього утворюватимуться пропуски.
Після висіву проводимо гербіцидний захист. Вносимо Нопасаран, який працює по вегетації, чи його замінники, або Бутізан із кломазоном.
У нас завжди є планова технологія, згідно з якою ми закуповуємо необхідну кількість витратних матеріалів. Але на практиці її доводиться коригувати щотижня – залежно від погодних умов, розвитку шкідників чи інших чинників. Відповідно, збільшуємо або зменшуємо норми внесення препаратів, зміщуємо час проведення технологічних операцій. Це – дуже «тонкий» процес.
Обов’язково проводимо захист ріпаку від совки озимої. Її достатньо у будь-який рік. Проти совки працюємо в період появи сходів, у фазі першої сім’ядолі – першого листочка. Наступне внесення обирається залежно від ситуації на полі: якщо немає бур’янів або їх кількість мінімальна, проводимо рістрегуляцію, якщо бур’яни становлять загрозу – застосовуємо гербіцидний захист.
А.: Коли відбувається внесення ретардантів?
О. О.: Рістрегуляція – мабуть, найцікавіший процес у вирощуванні ріпаку. Ми хочемо мати і ранні посіви, щоб отримати 100% сходів, сильні рослини і, водночас, не дати їм перерости.
Внесення ретардантів я планую у два етапи. Перша обробка – тебуканазолом, друга – Карамбою. Перше внесення проводимо у фазу 2–3 листочків нормою тебуконазолу 0,8 л/га. Раніше ми практикували внесення в фазу 3–4 листочків із нормою тебуконазолу 0,5 л/га, але це не давало достатньої ефективності. За умови внесення 0,8 л/га тебуконазолу в 2–3 листочки дія тебуканазолу проявиться на 5–7-й день і триватиме 15–25 днів. Тобто 20 днів культура буде активно «сидіти», і тільки потім почне поступово підніматися. Від такої техоперації з невеликою вартістю можна отримати високий ефект.
Але є обмеження. Тебуканазолом не можна працювати у бакових сумішах з грамініцидом. Це обов’язково призведе до опіків або до суттєвого стресу, в якому рослини залишатимуться щонайменше два тижні без потрібних морфологічних змін. Тому вносимо чистий препарат і додаємо легкий інсектицид проти пильщиків, блішок, а також бор.
Між першою та другою рістрегуляцією працюємо проти злакових бур’янів – звичайним хізалофопом. Стараємося забрати всі злаки з осені, щоб навесні не завдавати стресу культурі. На деяких полях проводимо операцію двічі.
Другу рістрегуляцію проводимо у фазу 6–8 листків Карамбою з нормою 0,8–1 л/га. Приблизно на 15 день ріпак активно реагує, візуально помітно змінюється: змінює забарвлення, повністю розлягається та втягується. Від моменту внесення препарат працюватиме 25 днів. Достатньо для того, щоб зі зниженням температури листкова маса не давала швидкого росту.
А.: Розкажіть про весняний догляд за культурою – ранньовесняне підживлення, захист.
О. О.: Весну починаємо з того, що вносимо 350 кг/га КАСу та 150 кг/га сульфату амонію. Були експерименти з тіосульфатом, але на ріпаку нам не вдалося побачити позитивної тенденції. Сульфат амонію в кількох повторностях показав себе краще.
Останнім часом «АГРОТРЕЙД» відмовився від суперраннього внесення. Вже кілька років працюємо по ріпаку з моменту фізичної стиглості ґрунту. Коли ґрунт стягнутий, немає руху води по полю, КАС легко вноситься. Звісно, він почне працювати пізніше. Але, як показує практика, мерзлоталий ґрунт плавучий і не втримує у собі добрива, вони лише неконтрольовано розходяться по полю. Натомість на стиглому ґрунті чітко можна простежити, де і скільки засобу внесено.
Наступна операція – вносимо сульфат амонію. Зазвичай цього достатньо, щоб сформувати врожай понад 3 т/га.
Тричі за сезон проводимо підживлення мікроелементами, у тому числі бором, кальцієм, сіркою тощо.
Після підживлення має проводитися весняна морфорегуляція. Два роки тому ми прийняли рішення відмовитися від цього кроку, адже рістрегуляція навесні несе певні ризики і, за нашими спостереженнями, ніяк не впливає на урожайність.
Весняна морфорегуляція виконується тебуконазолом, щоб пролікувати рослини та підрегулювати їх ріст. Але якщо впродовж двох днів після внесення відбудеться суттєве зниження температури або будуть заморозки, рослини отримають надзвичайний стрес, матимуть опіки всієї листкової поверхні. Я мав досвід внесення тебуконазолу перед зниженням температури на 3000 га землі, рослини отримали сильне пошкодження. На інших полях такого не спостерігалося, тож ми вирішили не проводити весняну рістрегуляцію взагалі.
Для профілактики дуплистості навесні ще раз проводимо обробку бором половинними нормами, адже 2 внесення уже було зроблено восени.
У разі потреби доочищуємо поле від злаків, які залишилися з осені, – на поворотах, краях полів, біля стовпів. Робимо це виключно до бутонізації, інакше внесення грамініциду негативно впливає на врожайність.
А.: Що є завершальним етапом у догляді за культурою перед збиранням?
О. О.: За роки відточування технології я виділив фазу жовтого бутона. Це фаза, яка вирішить, що буде далі зі шкідниками. Якраз у цей момент проявляють себе прихованохоботники, квіткоїди, літають лускокрилі, капустяні молі, метелики. Для боротьби зі шкідниками використовуємо суміші імідаклоприду. Цю технологічну операцію проводимо, як тільки колір бутона змінився від зеленого до лимонного. Тоді на час цвітіння на полі немає шкідників і повно бджіл.
В середині цвітіння – на початку опадання перших квіток проводимо профілактику від хвороб Пропульсом з повною нормою, знімаємо квіткоїдів та інших шкідників безпечними для бджіл препаратами, зазвичай застосовуємо Біскайя. У фазі зеленого стручка проводимо профілактику стручкового капустяного комарика капустяної молі чи інших лускокрилих інсектицидом Оперкот Акро в повній нормі.
Період після цвітіння – дуже важливий. Можна мати потужний ріпак в період наливу, а через 15 днів втратити його через альтернаріоз. До моменту збирання від останнього фунгіциду проходить 25 днів, і альтернаріоз на незахищених посівах розвивається дуже швидко. Тому знімаємо питання альтернаріозу препаратом Альтерно і чекаємо стиглості.
На етапі 70% побуріння насіння проводимо десикацію – 250–300 га щодня, щоб постійно мати до збирання готову площу та не допустити осипання.
А.: Гібридам якої селекції ріпаку ви віддаєте перевагу?
О. О.: З гібридами визначитися дуже просто. Ми маємо власні центри випробування, де тестуємо безліч зразків, а потім використовуємо найкращі.
На сьогодні виділили для себе гібриди Lembke (Куга, Мерседес, Франклін, Кікер), Pioneer (ПТ200 та ПТ279), із бренду «Декалб» віддаю перевагу Експеншен. Меншою мірою сіємо DSV (Фінікс).
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2023
