Оптимізація удобрення та позакореневого підживлення ріпаку

Ріпак озимий (Brassica napus L.) називають рослиною майбутнього, оскільки він є майже безвідходним. Ця культура збагачує ґрунт азотом. З ріпаку виробляють олію, яку використовують у кулінарній, косметичній і медичній галузях та як біопаливо.

Для того щоб ріпак був прибутковою культурою, необхідно суворо дотримуватись усіх елементів технології його вирощування. Найскладнішим елементом технології є розробка раціональної системи удобрення, адже ця рослина потребує великої кількості поживних речовин.

За даними багатьох науковців, на формування 1 т врожаю ріпаку озимого необхідно 50–70 кг азоту (N), 25–35 кг фосфору (Р₂О₅), 40–70 кг калію (К₂О), 40–70 кг кальцію (СаО), 7–12 кг магнію (MgO), 10–20 кг сірки (S), 80–120 г бору (В). Восени на формування листкової розетки у 6–8  листків, кореневища – 8–10 см, кореневої шийки – 8–10 мм, накопичення достатньої для перезимівлі кількості цукрів та інших пластичних речовин ріпак споживає 30% азоту, 10% фосфору, 20% калію, 25% сірки, 15% магнію, 25% бору від їх загальної потреби. Слід зазначити, що лише за високої ґрунтової родючості та збалансованого й оптимізованого мінерального живлення закладається потенціал високої урожайності.

Азотні добрива є основою формування оптимальної вегетативної маси та високого врожаю насіння. Фосфорні сприяють формуванню добре розвиненої кореневої системи, кращому засвоєнню азотних добрив, підвищують зимостійкість, насіннєву продуктивність, забезпечують правильний розвиток розетки, зменшують ризик вилягання посівів, пришвидшують достигання. Калійні добрива підвищують стійкість до вилягання, ураження хворобами, зимостійкість, збільшують кількість насіння на рослині та масу 1000 насінин. Сприяють синтезу й акумуляції вуглеводів, відтак суттєво впливають на продуктивність рослин.

Ріпак озимий добре реагує на позакореневі підживлення легкодоступними сполуками азоту, сірки, бору, магнію, марганцю, цинку, молібдену та кобальту. Для отримання високих врожаїв необхідна достатня кількість сірки, яка позитивно впливає на ріст, розвиток та якісні показники, бере участь у реакціях, що підвищують стійкість рослин до біотичних й абіотичних стресів. Для отримання врожайності 3,0–3,5 т/га необхідно не менше ніж 50 кг/га сірки. Сірка інтенсивно засвоюється у період весняного росту і необхідна для синтезу ряду амінокислот для утворення білків. У рослині сірка є компонентом низки ферментів, які підтримують утворення глюкозидів, що мають фітосанітарну дію. Вона підвищує використання азоту та стабілізує вміст олії у насінні.

Зі збільшенням рівня врожайності, що спостерігається впродовж останніх років, сумарне внесення поживних речовин також збільшується. Надто важливим є створення умов, які сприяють підвищенню ККД елементів живлення. І тут на перший план виходить залучення до технології вирощування ріпаку озимого позакореневих підживлень багатофункціональними ріст­регулювальними препаратами. Застосування добрив, мікродобрив і стимуляторів росту рослин на сьогодні є найбільш поширеним і найефективнішим способом підвищення врожайності й поліпшення якості продукції.

Метою наших досліджень було розроблення інноваційних агротехнічних заходів, які передбачають використання комплексних добрив, мікродобрив, стимуляторів росту для реалізації потенціалу високої врожайності ріпаку озимого в умовах Західного Полісся.

Дослідження проводились впродовж 2021–2022 рр. в Інституті сільського господарства Західного Полісся на чорноземі типовому слабогумусованому легкосуглинковому, який має такі агрохімічні показники в 0–30 см шарі ґрунту: вміст гумусу за Тюріним – 1,96%, вміст лужногідролізованого азоту за Корнфільдом – 79,2 мг/кг ґрунту, рухомого фосфору (Р₂О₅) та калію (К₂О) за Кірсановим – відповідно 251 і 109 мг/кг ґрунту, рН (сольове) – 6,2, гідролітична кислотність за Каппеном – 1,14 мг.–екв./100 г ґрунту. Попередник – озима пшениця.

В основу досліджень було покладено системи удобрення (фактор А):

1. N₃₅Р₆₀К₉₀ + N₈₅;
2. N₃₅S₄₀Р₆₀К₉₀ + N₈₅;
3. N₃₅S₂₀Р₆₀К₉₀ + N₈₅S₂₀;
4. N₃₅Р₆₀К₉₀ + N₈₅S₄₀;
5. N₃₅Р₉₀К₁₂₀ + N₈₅S₄₀ + N₃₀.

Фактор В – позакореневе підживлення:

1. Без підживлення (контроль);
2. Гулівер стимул – ВВСН 32 (1,0 л/га) + ВВСН 53 (1,0 л/га);
3. Гулівер стимул + Авангард Кремній Біо ВВСН 32 (1,0 + 1,0 л/га) + ВВСН 53 (1,0 + 1,0 л/га);
4. Гулівер стимул + Авангард Р фосфор + калій ВВСН 32 (1,0 + 0,6 л/га) + ВВСН 53 (1,0 + 0,6 л/га). Примітка: ВВСН 32 – у фазу весняної розетки, ВВСН 53 – на початку бутонізації.

Гулівер стимул – стимулятор росту рослин, до складу якого входять гумінові кислоти 40 г/л, бурштинова кислота 3 г/л, мікроелементи, біологічно активні елементи (гібереліни, ауксини, цитокініни). Цей препарат сприяє розвитку кореневої системи, прискорює ріст і розвиток рослин, покращує цвітіння.

Авангард кремній Біо – концентроване рідке кремнієво­калійне добриво, до складу якого входять: калій водорозчиний 100 г/л, кремній водорозчиний 140 г/л, фульфокислоти, екстракт морських водоростей 1 г/л, яке знімає стрес з рослин, підвищує імунітет культур, підвищує посухостійкість, забезпечує рослини легкодоступним калієм.

Авангард фосфор + калій – концентроване рідке добриво, що містить: фосфор – 100 г/л і калій – 180 г/л, препарат забезпечує потребу рослин у фосфорі та калії, підвищує стійкість до грибкових хвороб і врожайність.

Незважаючи на коливання температури повітря та рівня вологозабезпечення, погодні умови 2021–2022 рр. для рослин ріпаку озимого були задовільними для росту і розвитку та наближені до середньобагаторічних, тому погіршення стану посівів не спостерігалося впродовж осіннього та зимового періодів.

ВПЛИВ СИСТЕМ УДОБРЕННЯ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ РІПАКУ

Результати досліджень свідчать про те, що для умов регіону запропоновано удосконалені елементи інтенсивної технології вирощування озимого ріпаку, які базуються на різних системах удобрення, позакореневому підживленні, що дає можливість максимально наблизити урожайність та якість зерна у виробничих умовах до потенційних можливостей культури.

Дослідженнями встановлено, що ступінь перезимівлі за удобрення N₃₅Р₆₀К₉₀ + N₈₅ становив 77,3–77,7% і був найнижчим порівняно з варіантами із внесенням сіркових S₄₀ добрив під основний обробіток ґрунту, де перезимівля рослин підвищувалась на 7,0–11,1%. У варіанті з основним внесенням S₂₀ на фоні N₃₅Р₆₀К₉₀ + N₃₅ загибель рослин становила 19,4–20,3% і була нижчою за варіант без внесення сіркових добрив. За внесення сульфату амонію (S₄₀) в ранньовесняне підживлення на фоні удобрення перезимівля рослин була високою і становила 78,8–88,8% (табл. 1).

Густота стояння рослин після відновлення вегетації по всіх варіантах досліду становила 46,2–51,2 шт./м² і була оптимальною для росту та розвитку. У варіанті за основного внесення сіркових добрив вона була дещо вищою і коливалась від 47,6 до 51,0 шт./м².

Позакореневі підживлення стимулятором росту і мікродобривами ріпаку озимого у фазу весняної розетки і початок бутонізації мали певний вплив на густоту стояння і виживання рослин перед збиранням врожаю.

Читати по темі: Пошук шляхів отримання повноцінних сходів ріпаку озимого в посушливі роки

Застосування дворазового позакореневого підживлення у фазу розетки і бутонізації препаратами Гулівер стимул + Авангард Кремній Біо (1,0 + 1,0 л/га) і Гулівер стимул + Авангард Р фосфор + калій (1,0 + 0,6 л/га) покращило розвиток рослин, тому на час збирання густота стояння була найвищою – 49,7–50,0 шт./га, за виживання – 98,4–98,6% тоді як у варіантах без підживлення (контроль) та Гулівер стимул (1,0 л/га) ці показники були нижчими – 44,7–49,6 шт./га, і 96,8–97,4% відповідно. Встановлено, що системи удобрення по­різному вплинули на показники структури врожаю рослин ріпаку озимого. Найнижчі показники: кількість стручків на рослині – 106,7–114,4 шт., кількість насінин – 2103–2566 шт., маса насіння з рослини – 9,3–11,5 грамів були у варіанті N₃₅Р₆₀К₉₀ + N₈₅, тоді як за внесення N₃₅S₄₀Р₆₀К₉₀ + N₈₅ спостерігалось зростання кількості стручків на 4,9 і 4,5%, насінин – на 6,1 і 5,8%, маса насінин із рослини – на 11,8 і 12,2% (табл. 2).

Із внесенням в основне удобрення (N₃₅S₂₀Р₆₀К₉₀ + N₈₅S₂₀) сульфату амонію S₂₀ і ранньовесняне підживлення S₂₀ відбулося збільшення кількості стручків на 3,8 і 3,2% і 5,8 і 6,2%, насінин – на 5,1 і 7,2% і 10,8 і 9,9%, маса насіння з рослини – на 7,5 і 12,2% та 18,2 і 18,3% відповідно. Виходячи із попередніх даних, найвищі показники сформувались за внесення N₃₅Р₉₀К₁₂₀ + N₈₅S₄₀ + N30, де кількість стручків зросла на 7,7 і 8,4%, насінин – на 12,3 і 11,3%, маса насіння з рослини – на 22,6 і 24,3%, маса 1000 насінин – на 1,1 і 1,6%. Загалом по досліду маса 1000 насінин, маса насіння з рослини, кількість насінин у стручку були в оптимальних межах для ріпаку озимого і залежали від удобрення. Достатнє забезпечення поживними речовинами є визначальним чинником доброго розвитку рослин ріпаку впродовж вегетації та формування врожайності (рис. 1).

Результати дослідження засвідчують, що від сіркового і азотного ранньовесняного підживлення найбільший приріст урожайності – 0,28–0,59 т/га був у варіанті N₃₅Р₉₀К₁₂₀ + N₈₅S₄₀ + N₃₀ щодо удобрення N₃₅Р₆₀К₉₀ + N₈₅. За позакореневого підживлення Гулівер стимул + Авангард Кремній Біо (1,0 + 1,0 л/га) і Гулівер стимул + Авангард Р фосфор + калій (1,0 + 0,6 л/га) відмічено зростання урожайності ріпаку озимого в усіх варіантах досліду від 0,12–0,24 та 0,32–0,63 т/га відповідно, тоді як на ділянках без підживлення (контроль) та із внесенням Гулівер стимул (1,0 л/га) ці показники були нижчими. Максимальний приріст врожайності 4,7–16,5% було одержано від позакореневого підживлення за удобрення N₃₅Р₉₀К1₂₀ + N₈₅S₄₀ + N₃₀, щодо N₃₅Р₆₀К₉₀ + N₈₅, де ці показники коливались у межах 2,8–9,0%.

З огляду на великий попит на ринку та недосконалість окремих елементів технології, для повної реалізації біологічного потенціалу рослин необхідне оптимальне забезпечення їх поживними речовинами, нестача яких спричиняє низьку продуктивність, а надлишок викликає зниження якості насіння та підвищення витрат. Збільшення врожайності ріпаку озимого зумовлює значне винесення сірки із ґрунту, тому її потрібно вносити щороку не менше ніж 40–50 кг/га. Обмеження застосування мінеральних добрив із сіркою веде до зменшення вмісту доступної сірки в ґрунті, на що особливо сильно реагує ріпак.

ВИСНОВКИ

Встановлено, що ефективним заходом для росту врожайності ріпаку озимого є ранньовесняне підживлення сульфатом амонію N₃₅S₄₀ і аміачною селітрою – N_50–85 кг/га за різних систем удобрення і забезпечує приріст врожаю від 5,1 до 15,3%. Позакореневе підживлення стимулятором росту і мікродобривами Гулівер стимул (1,0 л/га), Гулівер стимул + Авангард кремній біо (1,0 + 1,0 л/га), Гулівер стимул +Авангард Р фосфор + калій (1,0 + 0,6 л/га) у фазу весняної розетки і початку бутонізації ріпаку озимого стимулюють приріст врожайності на 2,8–16,5%. Максимальний урожай (4,45 т/га) забезпечила система удобрення N₃₅Р₉₀К₁₂₀ + N₈₅S₄₀ + N₃₀ сумісно із Гулівер стимул + Авангард Р фосфор + калій (1,0 + 0,6 л/га), приріст від ранньовесняного підживлення сульфатом амонію, аміачною селітрою становив 15,3% і 16,5% – від дворазового позакореневого підживлення.

О. В. Курач, Л. Я. Лукащук, О. Ю. Злотенко, С. П. Гень, Інститут сільського господарства Західного Полісся НААН України

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2024