17 Травня 2022

Стратегія роботи з посівами озимої пшениці та гібридного жита навесні 2022 року

Кожного року з наближенням весняно-польових робіт постає питання, що робити з озимими культурами. Адже з огляду на стан посівів перед зимою можна обирати різні стратегії. У цій статті ми поговоримо про весняне підживлення та внесення регуляторів росту на зернових культурах залежно від стану посівів.

Умови осені 2021 року були не найкращими для збору таких культур, як кукурудза і соняшник. Відповідно затримка з їх збиранням вплинула на сівбу озимих зернових культур, зокрема, пшениці та гібридного жита. Тож у цьому році ми маємо як гарно розвинені посіви культур, висіяних після озимого ріпаку, так і слабкі, недостатньо розкущені, попередниками яких були соняшник чи кукурудза.

У весняний період ми маємо принаймні два інструменти впливу на рослини: азотні добрива і застосування рістрегуляторів. Насамперед розглянемо застосування добрив у різних ситуаціях на озимій пшениці.

Важливою умовою успішного вирощування пшениці є підживлення азотом. Його доступність є лімітуючим чинником формування врожаю і визначає вміст білка у зерні.

СТРАТЕГІЯ ПІДЖИВЛЕННЯ І ЗАСТОСУВАННЯ РІСТРЕГУЛЯТОРІВ НА ОЗИМІЙ ПШЕНИЦІ

Для того, щоб повністю використати потенціал урожайності озимої пшениці, необхідно забезпечити постачання рослин поживними речовинами за допомогою цілеспрямованих заходів щодо підживлення. На утворення 1 ц зерна та соломи рослини озимої пшениці виносять із ґрунту 2,5 кг N. Тому, розраховуючи планову врожайність, потрібно пам’ятати про винесення і відповідно Nmin у ґрунті.

Стратегія роботи з посівами озимої пшениці та гібридного жита навесні 2022 року

Азот (N) підтримує ріст рослин і безпосередньо впливає на розвиток їхніх якісних характеристик (МТЗ, кількість зерен/колос). Якщо необхідно підтримати розвиток певних компонентів, азот слід вносити на початку розвитку певних органів рослин. Хороший запас азоту на початку фази виходу в трубку зберігає продуктивні пагони. Необхідно зважати на той факт, що пшениця реагує також на занадто високий вміст N, що може призвести до переростання і затримки висихання культури перед жнивами.

Зазвичай підживлення озимої пшениці відбувається у три етапи: під час відновлення вегетації, виходу в трубку та у фазі прапорцевого листка (за наявності вологи у ґрунті).

Залежно від стану посівів ми можемо планувати різну стратегію щодо першого і другого внесення азоту. Також потрібно брати до уваги сортові особливості та рекомендації оригінаторів сорту. Перше підживлення азотом по мерзлоталому ґрунту чи на початку відновлення вегетації є вегетативним. Тобто цим прийомом ми можемо вплинути на збільшення кількості вегетативних пагонів, якщо посів не розкущений, або зберегти вже наявні, якщо посів достатньо чи сильно розкущений. Зазвичай у цей час на нормально розвинених посівах вносять 50–60 кг N в д.р.  Якщо рослини зайшли у зиму слабо розкущені (1–2 міцних пагони), то у перше внесення азоту потрібно застосувати його підвищену кількість (80 кг N в д.р.). Важливо також робити це добривами з нітратною формою азоту (аміачна селітра, КАС тощо) та провести якнайраніше – у BBCH 21.

Якщо рослини занадто розкущені, тобто немає потреби стимулювати додаткове кущіння, перше внесення азоту можна зменшити (30–45 кг N в д.р.) і провести його дещо пізніше – у BBCH 25–29. У цьому випадку також можна використовувати карбамід, який має більший вміст азоту і пролонгований ефект, та КАС. У зоні достатнього зволоження, якщо є потреба зберегти усі пагони, навіть на таких посівах не потрібно зменшувати дозу азоту. В регіонах з недостатньою кількістю вологи пізніше внесення азоту дасть можливість зменшити кількість пагонів, які використовували б обмежені запаси вологи.

Читати по темі: Алгоритми гербіцидного захисту озимої пшениці від бур’янів

Перше внесення можна поєднати із внесенням сірки у нормі 20–30 кг в д.р. Друге внесення азоту – продуктивне. Тобто насамперед ми впливаємо на елементи продуктивності (кількість квіток, кількість зерен у колосі). На цьому етапі нам не потрібно стимулювати кущіння, відбувається редукція кількості пагонів і відповідно надалі ми будемо працювати лише з продуктивним стеблостоєм. Друге внесення азотних добрив виконується на початку виходу в трубку (BBCH 29–32). Нестача азоту та вологи на цьому етапі розвитку призводить до істотного скорочення кількості пагонів і колосів. Тому для підтримки розвитку і гарантованого отримання компонентів врожаю важливо забезпечити постійне постачання азоту. Отже, азот має бути доступним для рослин на початку утворення органів і під час фази диференціації колоса.

Залежно від розвитку посіву та наявності вологи ми можемо регулювати час другого внесення. На густих посівах (BBCH 30) внесення добрив на етапі виходу в трубку слід починати не раніше, ніж на етапі BBCH 32. До цього часу мають бути усунуті недорозвинені бокові пагони. Якщо посіви не надто густі (BBCH 30), додаткове внесення добрив слід виконувати на початку фази виходу в трубку, щоб забезпечити достатню кількість пагонів.

Стратегія роботи з посівами озимої пшениці та гібридного жита навесні 2022 року-2

Кількість азоту в фазу виходу в трубку не повинна перевищувати 50% від загального обсягу.

На ділянках з легким ґрунтом із вираженою весняною посухою внесення добрив у цій фазі можна поєднати із внесенням добрив у фазі колосіння. У такому разі частка азоту не має перевищувати 20 кг/га.

У зоні достатнього зволоження також доцільним буде третє внесення азоту (якісне підживлення), яким ми безпосередньо будемо впливати на вміст білка. Це внесення азоту ми проводимо у фазу BBCH 39–49 в дозі 30 кг N в д.р.

Впливати на рослини озимої пшениці, поряд із застосуванням азотних добрив, ми також можемо, застосовуючи рістрегулятори. Ці дві операції певною мірою будуть доповнювати одна одну. Зокрема, якщо у нас слабо розвинені нерозкущені посіви, ми можемо раніше, у фазі BBCH 25, застосувати ріст­регулятори для провокування додаткового кущіння. Наступне внесення буде у фазі BBCH 31 – воно сприятиме скороченню та зміцненню стебла озимої пшениці. На таких посівах не потрібно проводити інтенсивну рістрегуляцію, окрім випадків, коли ми маємо раннє відновлення вегетації та велику кількість опадів.

Якщо посіви гарно розвинені та перерослі, варто застосувати інтенсивну рістрегуляцію за такої схеми: перше внесення у фазу BBCH 31, можливе поєднання різних препаратів для підсилення дії; друге внесення – BBCH 32. Основне завдання цього агроприйому –  скоротити і зміцнити стебло для запобігання виляганню посівів.

ГІБРИДНЕ ЖИТО

Порівняно з іншими зерновими культурами, жито висуває найнижчі вимоги до показників сорбції та вмісту вапна і поживних речовин у ґрунті. Причина цього криється у потужній кореневій системі, завдяки якій жито може ефективно використовувати зимову вологу та зберігати свою життєздатність впродовж довгих посушливих періодів. Гібридне жито – цікава культура у плані саме ефективності використання азоту. Зокрема, на 1 ц зерна та соломи гібридне жито виносить 1,96 кг азоту. Тобто це на 25–30% менше, ніж озима пшениця. Тому в умовах зростання ціни на добрива ця культура набуває особливої актуальності. Розглянемо основні моменти роботи з посівами гібридного жита.

Основний підхід у роботі з різними за розвитком посівами гібридного жита аналогічний тому, який ми використовуємо на озимій пшениці. Основна відмінність полягає у кількості внесеного азоту. Як зазначалося раніше, це на 25–30% менше. Гібридне жито також не потребує третього підживлення. Для нього достатньо підживлення по мерзлоталому ґрунту та на початку виходу в трубку.

Гібридне жито розпочинає вегетацію раніше порівняно з іншими зерновими культурами. Тому підживлення потрібно розпочинати саме з нього. Основна мета  підживлення цієї культури – сформувати 550–650 сильних колосків на м2.

На сильно розвинених посівах (більше ніж 8–10 пагонів на рослину) потрібно бути обережними під час першого підживлення. За таких умов буде достатньо 30–45 кг N в д.р. Основне підживлення буде у фазу виходу в трубку – BBCH 29–31. У цій фазі ми вносимо 50–70 кг N в д.р. Дуже важливо вносити азот у достатній кількості, оскільки саме на цьому етапі формуються основні елементи колоса.

На нормальних посівах, де ми маємо 5–6 добре розвинених пагонів на рослину, усю норму азоту можна розділити порівну на два внесення 45–60 кг N в д.р., тобто у сумі 90–120 кг.

Загалом для отримання врожайності 70 ц/га під озиме жито на піщаних ґрунтах потрібно вносити 120–130 кг N в д.р., враховуючи Nmin у ґрунті.

Оскільки жито в основному вирощують на бідних піщаних підкислених ґрунтах, актуальним є внесення мікроелементів, зокрема Mn. Його можна вносити разом з пестицидами у нормі 100 г/га позакоренево у фази BBCH 32–49.

У цій статті ми розглянули саме застосування азоту, адже зараз у нас початок весняних польових робіт. Проте отримання високих і стабільних врожаїв не обмежується лише застосуванням азотних добрив. Без внесення у достатній кількості основних добрив (P і K), а також регулювання pH ми не зможемо отримати високий врожай.

Ігор Давидюк, начальник відділу розвитку продуктів і агросервісу Департаменту зернових культур ТОВ «КВС-УКРАЇНА»

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2022

Найсвіжіші матеріали читайте в журналі «Агроном». Слідкуйте за головними агрономічними новинами на нашій сторінці у Facebook та каналі в Telegram

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі

СТАТТІ ПО ТЕМІ

Хвороба, яка матиме вирішальний вплив на врожайність зернових

Актуальна інформація про хворобу, яка матиме вирішальний...

Як рекорду досягали й усі труднощі здолали

Продовжуючи минулорічну практику, в цій статті ми...

Погода

Kyiv
рвані хмари
15.7 ° C
16.5 °
14.2 °
45 %
0.9kmh
62 %
Вт
18 °
Ср
11 °
Чт
19 °
Пт
22 °
Сб
18 °