Тонкощі вирощування сої в умовах Західного Лісостепу

679
Тонкощі вирощування сої в умовах західного лісостепу

Останніми роками спостерігається виразна тенденція до збільшення площ посівів сої. Однак при цьому можна констатувати досить низький рівень врожайності культури, коли реалізація генетичного потенціалу продуктивності її сучасних сортів у виробничих умовах становить 50% і менше. Причина цього полягає насамперед у порушенні аграріями технологічного процесу виробництва культури та відсутності чітких науково обґрунтованих рекомендацій щодо технології вирощування.

Слід зазначити, що вирощування нових сортів, районованих для Західного Лісостепу, є досить важливим елементом технології, оскільки таким чином створюється можливість максимально повного використання генетичного потенціалу сортів. Цей чинник важливий, оскільки соя відноситься до культур короткого світлового дня, тобто для переходу до продуктивної стадії розвитку їй необхідне відповідне співвідношення періодів освітлення і тепла. Тому вона дуже реагує на тривалість дня. Так, сорти пізньостиглої групи цвітуть при тривалості дня 12–14 год, середньостиглі – 17–18 год. Група ультраранніх і ранньостиглих сортів більш універсальна та нейтральна до тривалості світлового дня, вони цвітуть навіть при безперервному освітленні. Однак при вирощуванні сої не варто обмежуватись сортами однієї групи стиглості, оскільки стабільний урожай отримують все-таки при вирощуванні хоча б двох сортів різних груп стиглості.

Всі ці обставини зумовили необхідність удосконалення основних технологічних аспектів вирощування нових сортів сої в умовах Західного Лісостепу з метою підвищення врожайності та покращення якості насіння.

Важливу роль у системі живлення рослин, в тому числі й сої, відіграють мікроелементи, недостача яких призводить до зниження врожайності, більш інтенсивного ураження хворобами, втрати якості насіння. Застосування мікроелементів сприяє захисту рослин від різноманітних хвороб, а це позитивно позначається як на урожайності, так і на якості насіння.

Характерною особливістю зернобобових культур, зокрема сої, є фізіологічна різноякісність, що проявляється і на окремих рослинах, і на бобах, які утворилися на різних плодоносних вузлах. Відтак розвиваються і дозрівають вони не одночасно. Ця властивість небажана для виробництва, оскільки нерівномірна вологість стеблостою ускладнює встановлення оптимального строку збирання.

За вологих умов у період формування та достигання насіння названі властивості у сої проявляються ще більше, що значно розтягує період вегетації культури і вкрай негативно позначається на використанні цієї культури як гарантованого попередника під озимі зернові. Нерівномірність дозрівання сої, підвищена вологість у серпні-вересні, забур’яненість посівів і поширення хвороб призводять до кількісних та якісних втрат урожаю. Значно зменшити втрати від перелічених негативних явищ можна лише за допомогою десикації та сенікації.

Щоб пришвидшити достигання насіння, потрібен такий вплив на рослину, який сприяв би повільнішому її підсушуванню та більш повному відтоку пластичних речовин із вегетативних органів у репродуктивні, що сприяло би збільшенню та покрашенню урожайності вирощеної продукції.

Таким прийомом для управління процесом достигання і покращення якості насіння є сенікація, тобто прискорення старіння.

За дією на ростові процеси сенікація займає проміжне положення між позакореневим підживленням і десикацією. На відміну від десикації, сенікація передбачає обробку рослин азотними добривами, які покращують їх азотне живлення і пришвидшують процес формування насіння. Завдяки сенікації рослина отримує додатковий азот, необхідний насінню для формування високого вмісту білка. Сенікація створює умови, що сприяють більш повній реутилізації вже наявного в вегетативних органах рослини білка.

Читати по темі: Технология выращивания ГМ-сои

Дослідження із вивчення впливу позакореневого підживлення та передзбиральної десикації на продуктивність ранньостиглих сортів сої проводили на експериментальній базі Інституту сільського господарства Західного Полісся. Ґрунт дослідної ділянки – чорнозем типовий слабогумусований легкосуглинковий.

Сівбу проводили з нормою висіву 0,75 млн шт./га схожих насінин, передзбиральну десикацію – препаратом Реглонсупер (2 л/га) та сенікацію аміачною селітрою 10% розчином (10 кг в 100 л води) на час побуріння верхнього і нижнього ярусів бобів. Технологія вирощування сої, за винятком чинників, що вивчалися, була загальноприйнятою для Західного Лісостепу. Мінеральні добрива під сою вносили у дозі N45P60K60, попередник – пшениця озима.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Тривалість вегетаційного періоду визначає час формування продуктивності рослин і залежить від багатьох чинників: біологічної особливості сорту, погодних умов, географічної широти місцевості тощо. Так, у 2019 р. тривалість вегетаційного періоду рослин сої змінювалась залежно від сорту. Найбільш коротким періодом вегетації характеризувався ранній сорт Кордоба – 123–132 доби, тоді як у середньостиглого сорту Сігалія цей період був довшим і становив 133–140 діб.

При проведенні передзбиральної десикації та сенікації посівів сої спостерігалося більш раннє дозрівання – на 7–9 діб. Одним із головних чинників формування урожаю сої є густота стояння рослин у період вегетації. Вона виражає польову схожість і збереження рослин. У середньому на час повних сходів густота рослин сої становила 69,0 шт./м2 у сорту Сігалія, 68,6 шт./м2 – у сорту Кордоба.

На період повної стиглості у зв’язку із дією гідротермічних, біотичних, ґрунтових і антропогенних чинників спостерігалося зменшення показника на цих варіантах до 60,9 і 60,4 шт./м2 – для сортів Сігалія і Кордоба відповідно. Збереження рослин за вегетаційний період було кращим за позакореневого підживлення у фазу бутонізації мікродобривом Реаком-СР-Бобові (4 л/га) – 88,3% для сорту Сігалія, 88,0% – для сорту Кордоба, без підживлення – відповідно 87,9 та 87,6%.

Рівень урожайності сої, як і інших культур, визначається кількісними параметрами елементів структури та їх поєднанням між собою. Результатами досліджень встановлено вплив чинників (сортовий склад і мікродобриво) на формування основних елементів структури, зокрема, на кількість бобів на одній рослині, кількість насінин у бобі та масу 1000 насінин (табл. 1).

Таблиця 1. Показники елементів структури врожаю рослин сої залежно від сорту, способів сівби та передзбиральної десикації, за 2019 р.Проведеними дослідженнями було встановлено, що найбільші величини елементів структури сої були у сортів Сігалія і Кордоба за позакореневої обробки посівів у фазу бутонізації перед цвітінням мікродобривом Реаком-СР-Бобові (4 л/га) та сенікації посівів NH4NO3 (10% розчин); кількість бобів збільшувалась на 0,6–2,7 шт./рослина, кількість насінин у бобі – на 0,2–0,3 шт. і маса 1000 насінин – на 3,1–4,6 г. Передзбиральна десикація не впливала на кількість бобів на рослині, кількість насінин у бобі й мала незначний негативний вплив на масу 1000 насінин, що призвело до її зниження на 0,5–1,2 г.

Значний вплив на урожайність зерна сої мали такі чинники, як сорт і позакореневе підживлення мікродобривом. У 2019 р. найвищу врожайність насіння дав сорт Сігалія: залежно від елементів технології, що вивчалися, вона варіювала від 3,17 до 3,61 т/га. Дещо нижчу врожайність зафіксовано у сорту Кордоба – від 3,02 до 3,43 т/га (табл. 2).

Таблиця 2. Урожайність насіння сої залежно від елементів технології вирощування, за 2019 р., т_гаЗбільшення врожаю насіння сої у сортів спостерігалося за позакореневого підживлення мікродобривом Реаком-СР-Бобові (4 л/га). Приріст урожаю на цих варіантах становив: у сорту Сігалія 0,27–0,31 т/га, Кордоба – 0,25–0,30 т/га.

Передзбиральна десикація посівів досліджуваних сортів сої не мала значного впливу на врожайність насіння. При цьому простежувалася лише тенденція до збільшення урожаю на 0,06–0,12 т/га, тобто в межах помилки досліду.

Найвищу урожайність насіння сої (3,43 і 3,61 т/га) зафіксовано відповідно у сорту Кордоба і Сігалія за позакореневого підживлення мікродобривом Реаком-СР-Бобові (4 л/га) та проведення сенікації аміачною селітрою за 20 днів до збирання за вологості насіння 50%.

Читати по темі: Ефективність позакореневих підживлень сої карбамідом

Згідно з отриманими результатами встановлено, що найбільш економічно вигідним було вирощування сортів сої за позакореневого підживлення мікродобривом Реаком-СР-Бобові (4 л/га) та сенікації посівів NH4NO3 (10% розчином). При цьому умовно чистий дохід становив: у сорту Сігалія – 12 743 грн/га, у сорту Кордоба – 12 108 грн/га.

ВИСНОВКИ

Дослідженням продуктивності сортів сої з урахуванням інтенсифікації технології встановлено, що найкращі показники елементів структури урожаю простежувались за позакореневого підживлення мікродобривом Реаком-СР-Бобові (4 л/га) в поєднанні з передзбиральною сенікацією посівів аміачною селітрою (10% розчином), при цьому кількість бобів на рослині становила 32,0–34,8 шт., кількість зерен у бобі – 2,4–2,6 шт., маса 1000 насінин – 151–163,7 г.

Найвищу урожайність насіння 3,61 т/га (сорт Сігалія) і 3,43 т/га (сорт Кордоба) отримано за позакореневого підживлення мікродобривом Реаком-СР-Бобові (4 л/га) в фазу бутонізації до початку цвітіння в поєднанні з передзбиральною сенікацією посівів аміачною селітрою (10% розчин).

О. В. Курач, канд. с.-г. наук, Г. Ф. Ровна, ст. наук. співр., Інститут сільського господарства Західного Полісся

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2020

Найсвіжіші матеріали читайте в журналі «Агроном». Слідкуйте за головними агрономічними новинами на нашій сторінці у Facebook та каналі в Telegram