06 Грудня 2021

Диференційоване вапнування грунтів. Інтерв’ю з Владиславом Тютюнником

Вапнування ґрунтів – тема, актуальна для багатьох регіонів нашої країни, які мають проблему з їх кислотністю. Відомо, що кожна тонна вапна, внесена на кислих ґрунтах, за час своєї дії дає змогу отримувати близько однієї тонни додаткового урожаю в перерахунку на зерно. Водночас традиційний метод вапнування з використанням сталої норми на всій площі є досить витратним. Тому найпрогресивніші господарства вдаються до більш сучасного методу розкислення ґрунтів – диференційованого.

Досьє

Назва: СТОВ «Інтер»

Місцезнаходження: м. Ічня Чернігівської області

Спеціалізація: рослинництво – вирощування кукурудзи, соняшнику, пшениці, жита, ріпаку, кормових трав; тваринництво – ВРХ, молочний напрям

Площа земель: 30 000 га

Серед них і СТОВ «Інтер», розташоване в місті Ічня Чернігівської області. Площа земель господарства становить близько 30 000 га, значна частина яких має проблему з кислотністю. З минулого року тут прийняли рішення запровадити диференційоване внесення вапна. Своїми думками про переваги та особливості такого методу з нами поділився заступник директора з виробництва Владислав Тютюнник.

Агроном: Владиславе Анатолійовичу, розкажіть, будь ласка, на вирощуванні яких культур спеціалізується ваше підприємство?

В. Т.: У структурі наших земель найбільшу площу займають посіви кукурудзи – 22 тисячі гектарів, що становить близько 70%. Ще 13% відведено під соняшник. Це ключові культури для підприємства у плані рентабельності. По 6% земель зайнято під озимим житом і пшеницею. Також минулого року посіяли 1300 га озимого ріпаку. Решту площ відведено під кормові угіддя, оскільки маємо тваринництво.

А.: Тобто ви практикуєте кукурудзу в монокультурі. Скільки років вона може вирощуватись у вас на одному полі?

В. Т.: Не більше ніж 3–5 років. Далі там обов’язково буде висіяна інша культура – пшениця чи соняшник. Є господарства, які висівають кукурудзу в монокультурі й до 10 років. Багато досліджень підтверджують, що в беззмінному посіві продуктивність кукурудзи з роками не знижується. Але тут потрібно звертати увагу на якість ґрунтів, наявність вологи, накопичення ґрунтової інфекції.

А.: Під жито і пшеницю в господарстві відведено однакові площі. У ваших умовах ці культури рівноцінні за рентабельністю?

В. Т.: Жито – взагалі культура нішева, ціна на неї не стабільна. В один рік тонна може коштувати 4 тисячі гривень, а в інший, як, наприклад позаминулий, доходить до 8 тисяч. Тому з рентабельністю тут не вгадаєш.

Така площа під житом – швидше вимушений захід через особливості наших ґрунтів. Вони у нас досить строкаті – зустрічаються дерново-підзолисті, темно-сірі, чорноземи опідзолені, типові, лучно-чорноземні та лучні ґрунти з рівнем pH від 4,5 до 8,5. Крім того, є закислені поля, де переважають супіщані, легкосупіщані ґрунти з легким механічним складом, на яких взагалі нічого не росте. Отримати тут високі врожаї пшениці просто неможливо, а кукурудза дає 30–35 ц/га.

У жита в цьому плані є перевага, оскільки культура невибаглива до ґрунтових умов. Тому ми і засіваємо нею значні площі. Намагаємось у такий спосіб підвищити маржинальність цих неродючих земель.

Як альтернативу на таких ґрунтах можна розглядати посів ріпаку, але тут важливо брати до уваги погодні умови, адже будь-який агроном знає: якщо не буде зволоження – ріпак не вдасться.

А.: Площі під ріпаком порівняно з іншими культурами у вас незначні.

В. Т.: Раніше ми його взагалі не вирощували. Вирішили спробувати, як він себе проявить у наших умовах, адже зона досить ризикована для ріпаку. Для цієї культури найбільш важливі два періоди: отримання сходів і перезимівля. В цьому регіоні ріпак вимерзає 4–5 років із 10, тобто шанс втрати посівів – до 50%. Це відбувається вже навесні, коли відмічаються суттєві коливання температур від плюсових до мінусових.

У минулому році ми посіяли його дуже рано, наприкінці липня, щоб захопити вологу. І вже на третій-четвертий день отримали сходи. В цілому посіви увійшли в зиму в нормальному стані, втім, оскільки осінь була теплою, на окремих полях доводилось працювати регулятором росту до п’яти разів.

А.: Чому ви вирішили ввести цю культуру в сівозміну?

В. Т.: Ріпак – високомаржинальна культура. В будь-який рік він коштуватиме мінімум 300–350 $/т. В цьому році у зв’язку з погодними умовами його посіяли менше. Тому, думаю, ціна буде. Навіть якщо ми отримаємо 2 т/га, він уже вийде у прибуток.

Основна культура в господарстві – кукурудза. Її площі займають 22 тисячі гектарів, або близько 70% земель
Основна культура в господарстві – кукурудза. Її площі займають 22 тисячі гектарів, або близько 70% земель

А.: Яка середня урожайність кукурудзи та соняшнику по господарству?

В. Т.: Кукурудзи минулого року на круг отримали 80 ц/га. Залежно від поля урожайність коливалась від 47 до 120 ц/га.

По соняшнику в середньому мали 30 ц/га. Тут теж відмічалась велика розбіжність – від 20 до 35 ц/га, оскільки сіяли його і на піщаних ґрунтах.

А.: Яку систему обробітку ґрунту ви застосовуєте?

В. Т.: Ми не відмовляємось від класичної технології. Вона забезпечує нам вищу урожайність і рентабельність. На більшості площ використовуємо оранку або глибоке рихлення з дискуванням.

У цьому році купили чотири нових плуги Lemken. І хочу сказати, що я ними дуже задоволений. Кращого плуга ще, напевно, не бачив. Зазвичай як відбувається вибір? Кожна компанія розповідає, що її плуги найкращі. Зберуть аграріїв і показують якість роботи після зернових. Так, на пшениці всі гарно працюють. Але коли постає завдання зорати після кукурудзи, а ще коли спостерігається вилягання, як, наприклад, у нас цього року – на окремих ділянках буревій просто поклав рослини, то, крім Lemken, ніхто краще цю роботу не зробив. Він не дешевий, але водночас нам не потрібно перед ним дискувати. Будь-які пожнивні залишки заробляються ідеально.

Там, де у нас пісок, ми намагаємось проводити глибоке рихлення з дискуванням. Але часом і на цих площах оремо, наприклад, коли треба посіяти озимі на тих полях, де до цього використовувався Євро-Лайтнінг, щоб пришвидшити розкладання залишків гербіциду. Можливо, це не зовсім правильно, але, як виняток, інколи вдаємось до такого заходу.

Там, де можна обійтись без оранки або ж потрібно усунути ущільнення ґрунту, теж проводимо глибоке рихлення.

А.: Коли така значна строкатість ґрунтових умов, під яку врожайність розробляється технологія?

В. Т.: Із власного досвіду можу сказати, що у всіх великих холдингах, де я працював («Укрлендфармінг», «Мрія», «МХП»), принцип підходу до вибору технологій подібний. Відповідно до ґрунтово-кліматичних умов площі розділяються на кілька зон, де залежно від продуктивності кожної з них застосовується технологія мінімального, середнього або максимального обробітку.

Наприклад, на піщаних ґрунтах, де план із урожайності може бути 5–6 т/га кукурудзи, ми використовуємо недорогі гібриди, дешевшу систему захисту, базову систему удобрення, скорочуємо кількість обробітків. Тобто на тих площах, які характеризуються низькою продуктивністю, намагаємось обмежитися мінімальними витратами. Де бачимо високий потенціал і розраховуємо на максимальну урожайність – там витрати збільшуємо.

Втім, у СТОВ «Інтер» не зупинились лише на цьому, а пішли значно далі. Наші власники, розуміючи важливість змін підходів до ведення цього бізнесу для того, щоб підприємство залишалось рентабельним, у 2019 році наважились на досить затратний захід – провели аналіз ґрунту всього земельного банку за один рік.

А.: З ким ви співпрацювали в цьому плані?

В. Т.: Відбір проб здійснювала компанія «Агрілаб». Аналізи надсилались в лабораторію WARD (США), яка вважається однією з найбільш авторитетних і потужних агролабораторій у світі. За результатами аналізу «Агрілаб» надала відповідні рекомендації. Відповідно до них було розроблено наше бачення щодо оптимізації технології на ефективну врожайність, яка, наприклад, по кукурудзі коливалась залежно від поля від 6 до 12 т/га в сухому зерні.

А.: В чому саме полягала оптимізація?

В. Т.: Ми скорегували лінійку гібридів, перейшли на стрічкове внесення фосфорно-калійних добрив з осені на глибину 18–25 см, як більш ефективний і економічно вигідний захід. Відтепер розкидаємо лише азот. Також всі добрива почали вносити диференційовано залежно від потреб кожної ділянки поля. Тобто ми оптимізували витрати на добрива.

Вся техніка, звичайно, у нас обладнана GPS-навігаторами, починаючи від тракторів та обприскувачів і закінчуючи комбайнами.

А.: Як давно ви проводите розкислення ґрунту?

В. Т.: З минулого року почали вносити вапно на полях, теж диференційованим методом. В цілому закрили 4500 га, з яких внесення відбулось на 2056 га.

А.: Чому вирішили застосувати диференційований метод вапнування?

Карта-завдання на диференційоване внесення вапна
Карта-завдання на диференційоване внесення вапна

В. Т.: Строкаті за кислотністю поля – одна із найбільш поширених причин наявності «родючих» і «неродючих» зон у господарствах зони Полісся, і в нашому в тому числі. Якщо показник рН строкатий, то на деяких ділянках поля наявні навіть і в достатній кількості елементи у ґрунті можуть бути «заблоковані» й недоступні рослинам. Тобто ви купуєте добрива, вносите їх, а ефекту немає.

Різний показник рН є причиною різної ефективності добрив. І навіть більше – деякі добрива, які підійдуть до використання на одній ділянці, на іншій можуть іще більше закислити ґрунт.

Якщо показник рН строкатий, то розвиток рослин завжди буде різним, а отже, й управляти таким полем важче. Окрім того, такі культури, як соняшник, кукурудза – «кальцієфіли» і погано ростуть на кислих ґрунтах.

За результатами аналізу ґрунту, проведеного компанією «Агрілаб», ми відмітили, що потреба у вапнуванні є не на всій площі поля. Крім того, норма на тих ділянках полів, які потребували внесення вапна, коливалась від 150 кг/га до 4 т/га. Тобто ми отримали змогу зекономити на вапнуванні, де це можливо. Водночас для здійснення цього агроприйому була потрібна відповідна техніка. Тому підприємство придбало розкидач Sulky, який має можливість диференційовано вносити мінеральні добрива з великою нормою.

Різний показник рН ґрунту є причиною різної ефективності добрив
Різний показник рН ґрунту є причиною різної ефективності добрив

Вартість вапнякових добрив на ринку України дуже значна – 350–550 грн/т. Також великий відсоток у структурі собівартості внесення займає транспортування вапна та відстань до полів господарства. В Чернігівській області розташований один із найбільших вапнякових кар’єрів у Східній Європі. В нашому випадку відстань варіювалась у межах 200 км. Тобто доставка однієї тонни вапна в господарство коштувала більше, ніж саме вапно, і коливалась у межах 500 грн + навантаження + внесення + інші затрати.

Внаслідок такого підходу вартість внесення вапна коливалась у межах 2,5–3 тисячі грн/га (100 $/га) за середньої норми 2,5 т/га, що в перерахунку на площу 2 тисячі гектарів становить 6 млн грн.

Якби ми застосовували на всіх полях сталу норму без диференційованого внесення, то вартість на 1 га була б у 2 рази більшою – 6 тисяч грн (200 $/га). Тобто затрати при такому методі зростають у рази. Крім того, внесення однієї норми порівняно з диференційованим підходом на строкатому за кислотністю полі призведе до перевапнування одних ділянок і недовапнування інших, що, у свою чергу, негативно вплине на ефективність використання добрив, розвиток рослин і економічну ефективність.

Диференційоване вапнування дозволяє вирівняти строкаті за кислотністю поля та суттєво зекономити на вапні
Диференційоване вапнування дозволяє вирівняти строкаті за кислотністю поля та суттєво зекономити на вапні

А.: Розраховуючи норму внесення вапна, до якого рівня ви планували підняти показник pH?

В. Т.: Хоча б до 6,0–6,5. Це оптимальний рівень для більшості наших культур.

А.: На який період розрахована ваша норма?

В. Т.: Ми виходимо із наших можливостей. Період проведення вапнування обмежений сезонністю, зазвичай це час із липня по жовтень, тобто три місяці, коли ми можемо вносити вапно. Якщо в цьому році ми закрили близько 4500 га, з яких вапнування потребували 2000 га, то, в теорії, всю площу земель можемо закрити за 5–6 років.

Якщо взяти до уваги, що кислотність – величина динамічна і зміщення рівня у бік нейтралізації є явищем тимчасовим, то через кілька років після проведення вапнування ґрунт знову буде повертатись до початкового, притаманного йому генетично рівня.

Думаю, що через 4–5 років ми зможемо здійснити повторний аналіз ґрунту і на основі його результатів будемо планувати вже наступне вапнування тих площ, які цього потребуватимуть.

А.: Наскільки, на вашу думку, вапнування є виправданим заходом з економічної точки зору?

В. Т.: Можна найняти кращих консультантів з-за кордону, і перше, що вони попросять, це результати аналізу ґрунту – потреба в кальції. Друге – перевірять наявність ущільнення ґрунту. Це основи, від яких залежать всі подальші дії та кінцевий результат на полі.

В Україні власники бізнесів здебільшого розуміють і чули, що вапнування є важливим заходом в агрономії. Тим більше це усвідомлюють агрономи. Втім, через дорожнечу цього прийому більшість господарств вапнування не проводять. І це стосується не тільки середніх підприємств, а й агрохолдингів. Усі начебто мають наміри і бажання, але зазвичай фінансові департаменти в холдингах проти того, щоб собівартість внесення вапнякових добрив розділяти як інвестиції на 2–4 роки. В підсумку агрономам пропонують усю вартість внесення вапнякових добрив вносити в затратну частину майбутнього року під певну культуру. А через обмеженість в коштах, які виділяються агрономічній службі, агрономи просто відмовляються від цього прийому.

Керівники департаментів у агрохолдингах здебільшого, можливо, і проводять якісь досліди, щоб довести фінансистам, що це може бути вигідним. Тільки проблема в тому, що ефект від розкислення проявляється не в рік внесення, а тільки на 2–3 рік.

Фінансисти, в свою чергу, переконують власників бізнесів, що такі проєкти фінансувати просто не перспективно. Тому вапнування в Україні й не проводиться.

Якщо ж використовувати «дідівський спосіб» і розкидати вапнякове добриво не диференційовано, а зі сталою нормою 4–8 т/га й порахувати собівартість внесення на 1 га, то стає зрозуміло, що ніхто цього робити не буде. А відсутність державних програм тільки поглиблює кризу.

В чому ще, на мою думку, проблема наших аграріїв. Можливо, багато в чому ми навіть і прогресивніші за інших, але разом із тим часто намагаємось придумати заново велосипед там, де це робити не варто. Якщо, для прикладу, американському фермеру за результатами аналізу ґрунту написали, що передусім потрібно провести вапнування в такій-то нормі, то він його і проводить. А у нас починають експериментувати, шукати якісь «магічні» добрива як альтернативу або порахують витрати і приймають рішення: «Робимо все, крім вапнування, бо це дорого». А потім дивуємось, чому там нічого не росте.

Спілкувався Сергій Кондратюк

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2021

Найсвіжіші матеріали читайте в журналі «Агроном». Слідкуйте за головними агрономічними новинами на нашій сторінці у Facebook та каналі в Telegram

СТАТТІ ПО ТЕМІ

Погода

Kyiv
туман
0.4 ° C
1 °
-0.2 °
98 %
0.5kmh
90 %
Пн
3 °
Вт
3 °
Ср
1 °
Чт
3 °
Пт
9 °