14 Серпня 2022

Вплив мульчувального обробітку ґрунту на живлення соняшнику

У степових умовах величина врожаю польових культур визначається багатьма чинниками, серед яких одним із найважливіших є родючість ґрунту, тобто наявність у ньому поживних елементів, необхідних для росту та розвитку рослин, а також діяльності ґрунтової мікрофлори.

Чорноземи північного Степу України мають досить високий потенціал родючості, проте значна частина елементів живлення у ґрунті міститься в формі складних органічних або нерозчинних мінеральних сполук і тому не може засвоюватися корінням рослин. Водночас різні способи основного обробітку ґрунту, що впливають на його вологість, аерацію, інтенсивність діяльності мікроорганізмів та інші чинники, відіграють важливу роль у регулюванні поживного режиму, підвищуючи ефективність добрив і створюючи сприятливі умови для вирощування польових культур.

Удосконалення способів основного обробітку ґрунту дає змогу регулювати практично всі ґрунтові процеси, створювати сприятливі умови для розвитку рослин і забезпечувати передумови для високої ефективності застосування мінеральних добрив разом із пожнивними рештками попередника, що забезпечують процес розширеного відтворення родючості та відновлення природного ґрунтоутворення чорноземів у агроценозах.

Мульчувальний обробіток ґрунту, що проводиться без обороту пласта і передбачає залишення на полі побічної продукції попередника, суттєво впливає на перебіг і спрямованість ґрунтових процесів, зокрема, на азотний режим чорноземів. При мульчувальному обробітку зростають ризики, пов’язані, передусім, з біологічною іммобілізацією азоту, ступінь прояву якої суттєво залежить від погодних умов, кількості та фізико-хімічних властивостей пожнивних решток, способу та глибини їх загортання у ґрунт.

Застосування мульчувального обробітку ґрунту на тлі великої кількості рослинних решток знижує швидкість мінералізації гумусу і гальмує перехід органічних азотних сполук у доступні для рослин неорганічні форми. На бідних агрохімічних фонах це явище може призводити до азотного голодування рослин, зменшення продуктивності культур сівозміни та необхідності внесення компенсаційних доз мінеральних добрив.

Водночас, як зазначають М. К. Шикула і Г. В. Назаренко, в умовах інтенсивного землеробства з позитивним балансом поживних речовин внесення додаткового азоту по мульчувальному обробітку не є обов’язковим прийомом. При цьому збагачення на фоні мульчувальних верхніх шарів ґрунту рослинними субстратами зі співвідношенням С:N у межах 70–80:1 може мати цілу низку агроекологічних переваг. Зокрема, мікробіологічна фіксація азоту не виключає його з кругообігу, а, навпаки, забезпечує збереження у ґрунті, сприяє кращому засвоєнню нітратів рослинами та підвищенню врожайності посівів.

Читати по темі: Особливості удобрення соняшнику

Слід також зазначити, що вплив різних способів основного обробітку ґрунту на режим засвоюваних сполук елементів живлення вивчено недостатньо, до того ж його оцінка різними вченими має суперечливий характер, відповідно, потребує продовження досліджень у цьому напрямку з метою оптимізації поживного режиму.

Дослідження проводилися на території дослідного господарства «Дніпро» державної установи «Інститут зернових культур НААН України» у стаціонарному польовому досліді лабораторії сівозмін і природоохоронних систем обробітку ґрунту в п’ятипільній сівозміні чистий пар – пшениця озима – соняшник – ячмінь ярий – кукурудза відповідно до загальноприйнятих  методик впродовж 2011–2015 років. Агротехніка вирощування соняшнику (гібрид Ясон) є загальноприйнятою для зони Степу.

Дослід включав чотири способи основного обробітку ґрунту під соняшник:

  • відвальна оранка (контроль) – плугом ПО-3-35 на глибину 20–22 см;
  • чизельне розпушування (мульчувальний обробіток) – чизель-культиватором Chisel Plow на глибину 14–16 см;
  • плоскорізний (мульчувальний обробіток) – обробіток важким культиватором КШН-5,6 «Резидент» на глибину 12–14 см;
  • дискування (мульчування) – дискування БДТ-3 на 10–12 см.

На всіх варіантах обробітку під передпосівну культивацію вносили гербіцид ґрунтовий Харнес – 2,5 л/га. Внесення добрив проводили навесні розкидним способом під передпосівну культивацію в дозі:

  1. без добрив + пожнивні рештки попередника (контроль);
  2. N30P30K30 + пожнивні рештки попередника;
  3. N60P30K30 + пожнивні рештки попередника.

Агрохімічні аналізи зразків ґрунту проводили за загальноприйнятими методиками (N-NО3 у ґрунті спектрофотометрично (метод Кравкова), рухомі форми Р2О5 та К2О за допомогою розчину 0,5 N оцтової кислоти, легкодоступні форми фосфору методом Францесона та нейтрального розчину сірчанокислого калію (метод Карпінського – Зам’ятіної).

Ґрунт дослідної ділянки – чорнозем звичайний важкосуглинистий із вмістом у орному шарі: гумусу – 4,2%, нітратного азоту – 13,2 мг/кг, рухомих сполук фосфору та калію (за Чириковим) відповідно 145 і 115 мг/кг.

Мета досліджень – встановити вплив різних способів мілкого мульчувального обробітку ґрунту та добрив при високих фонах пожнивних решток у сівозміні на поживний режим чорнозему, врожайність і економічну ефективність вирощування соняшнику в умовах Північного Степу України.

ВПЛИВ НА АЗОТНИЙ РЕЖИМ ЖИВЛЕННЯ СОНЯШНИКУ

Перед сівбою соняшнику на фоні без добрив фактичний вміст нітратного азоту в орному шарі ґрунту був вищим на контрольному варіанті, де проводилося оранка: 15,0 мг/кг проти 12,4–14,3 мг/кг на мульчувальних агрофонах (табл. 1 ).

Tablytsya-1.-Vmist-nitratnogo-azotu-v-grunti-pered-sivboyu-sonyashnyku-mg_kg-shar-0-30-sm

Серед можливих причин цього явища найімовірнішими слід вважати відмінність топографії розміщення рослинних решток, різний ступінь перемішування та сепарації ґрунтової маси. Відомо, що за однакових вихідних умов мікробіологічна активність чорнозему в переважній більшості випадків зростає при створенні гомогенного за родючістю орного шару, кращій аерації, рівномірному розподілі органічних речовин за профілем ґрунту.

Якщо на не удобреному фоні ця закономірність відстежувалася впродовж усього періоду досліджень, то на удобрених ділянках – лише у перших два роки застосування мульчувального обробітку ґрунту (2011, 2012). У 2013 році, який характеризувався сприятливим гідротермічним режимом погоди навесні та порівняно невеликою кількістю залученої до кругообігу соломи, спостерігалася протилежна залежність. Наприклад, при внесенні N60P30K30 на чизелюванні та плоскорізному розпушуванні вміст N–NO3 у ґрунті дорівнював 20,1–20,4, а по відвальній оранці лише 17,8 мг/кг. Як наслідок, у середньому за 2011–2013 роки кількість азоту нітратів у шарі 0–30 см на ділянках, що підлягають оранці (20–22 см), чизелюванню (14–16 см) та плоскорізному розпушенню пласта (12–14 см) виявилася приблизно однаковою і становила на варіантах N30P30K30 – 16,4–16,8, N60P30K30 – 19,6–20,0 мг/кг.

Слід наголосити, що дисковий обробіток на глибину 10–12 см за вмістом азоту нітратів у орному шарі ґрунту поступався контролю (оранка) в середньому за роки досліджень на 1,2–2,6 мг/кг, чизелюванню та плоскорізному розпушуванню – на 1,3–1,9 мг/кг. Тобто на інтенсивність нітрифікації у дослідах суттєво вплинув не лише спосіб обробітку ґрунту, а й глибина загортання соломи. Розбіжність у показниках на користь більш глибокого обробітку зростала на фоні без добрив, особливо при залученні великих обсягів побічної продукції (2012), досягаючи позначки 3,8 мг/кг. Показово, що погіршення азотного режиму ґрунту під час дискування відбувалося як без добрив, і на удобрених агрофонах.

Застосування мінеральних добрив у дозі N30P30K30 і N60P30K30 на тлі загортання у ґрунт подрібненої соломи зумовлювало зростання кількості нітратів у орному шарі навесні порівняно з не удобреним фоном у середньому на 1,4–2,8 і 4,7–5,9 мг/кг. Великі розбіжності між зазначеними варіантами притаманні 2012 та 2013 рр. які характеризувалися стрімким наростанням температурного режиму повітря у квітні, а також ділянкам із мульчувальним обробітком ґрунту, де азот добрив спрацював як своєрідний каталізатор нітрифікаційних процесів.

У часовому проміжку «сівба – цвітіння соняшнику» відбулося зменшення вмісту N–NO3 у орному шарі ґрунту на фоні без добрив з 12,4–15,0 до 9,7–11,9 мг/кг, при внесенні міндобрив – з 15,2–20,0 до 11,2–13,0 мг/кг (табл. 2).

Tablytsya-2.-Azotnyj-rezhym-gruntu-v-posivah-sonyashnyku-mg_kg-shar-0-30-sm

У першому випадку різниця між способами обробітку ґрунту на користь оранки зберігалася, у другому – значною мірою нівелювалася. Тобто з початком періоду максимального споживання азоту (фаза утворення кошика) спостерігалося певне гальмування нітрифікації по відвальній оранці та посилення процесу на мульчувальних фонах, особливо чизелювання, яке забезпечує відносно глибоке порівняно з дискуванням і плоскорізним розпушуванням ґрунту перемішування пожнивних решток із ґрунтом, також створює кращі водно-фізичні умови для життєдіяльності мікробних популяцій.

Більш чітко ця тенденція виявлялася у 2011 і 2013 роках, менше – у 2012 році, який відрізнявся аномально посушливою погодою у червні – липні та відсутністю передумов для трансформації органічної речовини й ремобілізації азоту на мульчувальних агрофонах.

Порівняно високі абсолютні величини вмісту азоту нітратів у 2012 році під час цвітіння рослин пояснюються, на нашу думку, значними вихідними (весняними) запасами N–NO3, а також суттєвим скороченням їх споживання за повного зневоднення орного шару. Аналогічна закономірність за збереження середніх показників лише на рівні попереднього значення (фаза цвітіння) спостерігалася і до збору врожаю. Відмінності у показниках між не удобреними та удобреними фонами при другому та третьому термінах визначення азоту нітратів у ґрунті (на відміну від першого, весняного) були незначними й не перевищували 1–2 мг/кг. Це пов’язано насамперед із більшою врожайністю соняшнику та максимальним споживанням макроелемента на ділянках, де закладення соломи поєднувалася із внесенням N30P30K30 і N60P30K30.

У лабораторних умовах, при достатньому зволоженні та оптимальному температурному режимі, ґрунт після семидобового компостування мав можливість накопичити в орному шарі перед сівбою в середньому 32,1–40,6, у фазу цвітіння – 29,9–39,3 мг/кг N– NO3, тобто було отримано показники майже одного порядку (табл. 3). При цьому в посушливі роки (2012) зареєстровано суттєве зменшення показників у часовому проміжку від посіву до цвітіння рослин, а у сприятливі – навпаки, їх зростання.

Tablytsya-3.-Vplyv-obrobitku-gruntu-i-dobryv-na-nitryfikatsijnu-zdatnist-gruntu-mg_kg-shar-0-30-sm-serednye-znachennya-za-2011-2013-rr.

Протягом другої половини вегетації спостерігалося закономірне зниження нітрифікаційної здатності чорнозему, пов’язане, ймовірно, зі зміною чисельності та якісного складу ґрунтових мікроорганізмів. У період повної стиглості насіння ґрунт продукував 29,8–35,5 мг/кг азоту нітратів.

Аналізуючи вплив окремих агроприйомів на потенційну здатність ґрунту в штучному мікрокліматі посилювати енергію нітрифікації, слід звернути увагу на збереження основних положень, що характеризували нітратний режим чорнозему в природному середовищі (без компостування). Зокрема, на фоні без добрив у всіх випадках спостерігалася стійка тенденція до підвищення вмісту N–NO3 у орному шарі при оранці по відношенню до мульчувального обробітку ґрунту, особливо дискування. На тлі застосування мінеральних добрив ця залежність виявлялася лише у перших два роки проведення досліджень (2011, 2012), тому усереднені показники мало відрізнялися за варіантами відвальної оранки, чизелювання та плоскорізного розпушування ґрунту. Відмінності у вмісті нітратів на контролі (оранка) та мілкому дискуванні були досить значними, а в окремі фази розвитку рослин (наприклад цвітіння) досягали 4,0–4,6 мг/кг, або 10,2–12,3%.

Зниження нітрифікаційної здатності ґрунту в перші роки застосування мульчувального обробітку може пояснюватися закріпленням певної частини рухомих сполук азоту целюлозоруйнівними бактеріями, а також переважанням процесів гуміфікації над процесами мінералізації органічної речовини внаслідок локалізації в обмеженому середовищі значної кількості рослинної субстанції. За висновками деяких учених, систематичне застосування мінімальних ґрунтозахисних технологій у сівозміні підвищувало ступінь гідроморфності чорноземів, що є вагомим чинником покращення умов трансформації пожнивних і кореневих решток. Відомо, що внесений у ґрунт азот добрив не повністю використовується рослинами, частка його під впливом мікроорганізмів зазнає перетворень і переходить у різні органічні сполуки, посилюючи біологічний потенціал чорноземів.

Внесення  N30P30K­ на фоні залучення соломи забезпечило збільшення вмісту N–NO3 у орному шарі ґрунту після 7-денного компостування (порівняно з не удобреними ділянками) у середньому за вегетацію на 1,9–3,2 мг/кг, а застосування N60P30K30 – на 3,2–5,0 мг/кг. Розбіжності у показниках між названими фонами добрив були найбільш значними (6–15%) перед сівбою соняшнику, найменшими (3–12%) – у фазу повної стиглості насіння.

ВПЛИВ НА ФОСФОРНИЙ РЕЖИМ ЖИВЛЕННЯ

Вміст кислоторозчинних форм фосфору в орному шарі ґрунту (метод Чирикова) був на рівні підвищеної та високої забезпеченості (129–162 мг/кг). При цьому абсолютні величини термінів мали близьке значення. Однак у окремі роки динаміка змін кількісних показників виявилася різною. Наприклад, у 2011 році впродовж вегетаційного періоду вони демонстрували тенденцію до зростання, незважаючи на інтенсивне використання макроелемента рослинами олійної культури. Це пояснюється насамперед високою ефективною родючістю ґрунту дослідної ділянки, внесенням добрив, а також сприятливими гідротермічними умовами погоди, які позитивно впливали на розвиток мікробіологічних процесів, підвищували ступінь мінералізації органічних сполук і посилювали фосфатазну активність чорнозему. У проміжку між фазами цвітіння та повної стиглості насіння, коли темпи надходження P2O5 в рослини суттєво сповільнювалися, спостерігалося зростання вмісту фосфатів у ґрунті до найвищої позначки (148–176 мг/кг).

У 2012 році за час від посіву до цвітіння соняшника з ґрунту було використано 3–16 мг/кг, від цвітіння до збирання – 1–5 мг/кг рухомих фосфатів. Незначні зміни показників дають підстави припускати, що з достатньому зволоженні грунту процеси поглинання фосфору врівноважуються процесами його мобілізації, а зневоднення орного шару рослини використовували фосфор з підорних горизонтів. Слід зазначити, що 2013 рік характеризувався збільшенням кількості оксиду фосфору у ґрунті за період від посіву до цвітіння та зменшенням вмісту P2O5 у орному шарі у другу половину вегетації соняшнику (цвітіння – дозрівання насіння).

Vplyv-mulchuvalnogo-obrobitku-gruntu-na-zhyvlennya-sonyashnyku1

За усередненими даними, при відвальній оранці перед сівбою соняшнику в шарі ґрунту 0–30 см містилося 142–158, у фазу цвітіння – 139–162, при повній стиглості насіння – 136–155 мг/кг P2O5. На чизелюванні та плоскорізному розпушуванні ці показники, відповідно до зазначених термінів визначення, становили 137–153, 143–156 і 140–150 мг/кг, тобто застосування зазначених способів мульчувального обробітку не призводило до погіршення фосфатного режиму чорнозему як на удобреному, так і на не удобреному фоні.

На дискуванні спостерігалася стійка тенденція до зменшення кількості рухомого фосфору в орному шарі порівняно з контролем, що може бути пов’язано з посиленою біологічною активністю ґрунту по оранці, а також із ймовірністю закріплення P2O5  (аналогічно азоту) мікроорганізмами при розкладанні залученої в кругообіг соломи на мілко оброблених ділянках. Різниця у показниках між варіантами на користь оранки зростала у посівний період (порівняно з фазами цвітіння та повної стиглості насіння), особливо у посушливому 2012 році (15–16 мг/кг).

За окремими позиціями відстежувалися закономірності, властиві всім рокам досліджень. Так, застосування мінеральних добрив у дозі N30P30K30 сприяло підвищенню кількості рухомих фосфатів у ґрунті перед сівбою соняшнику по відвальній оранці на 11 мг/кг, при мульчувальному обробітку  – на 10–14 мг/кг, а при внесенні N60P30K30 – відповідно 16 і 13–17 мг/кг. На удобрених ділянках більше фосфору використовували посіви із внесенням підвищеної дози азоту N60P30K30 внаслідок формування тут значної вегетативної маси та прибавки врожаю насіння. У переважній більшості випадків на не удобреному фоні споживання фосфору зростало при оранці, на удобреному – при чизельному та плоскорізному обробітку, що відповідає особливостям ростових процесів і рівню продуктивності посівів соняшнику.

З огляду на той факт, що мінеральні добрива вносили навесні під передпосівну культивацію, помітної різниці у перерозподілі фосфатів за профілем ґрунту між оранкою, чизелюванням і плоскорізним розпушуванням не виявлено.

Водночас зменшення глибини основного обробітку ґрунту до 10–12 см дещо посилювало диференціацію орного шару за вмістом P2O5. Наприклад, на контрольних ділянках (орання) відносний процентний розподіл P2O5 перед сівбою соняшнику в шарах 0–10, 10–20 і 20–30 см (фон N60P30K30) мав співвідношення 35:33:32, на варіанті дискування – 39:32:29. Такі зміни не можна вважати позитивними, проте в цьому випадку вони не були критичними, оскільки у всі терміни відбору зразків на удобреному та не удобреному фоні показники вмісту фосфатів на дисковому обробітку навіть у шарі 20–30 см були на рівні підвищеної забезпеченості ґрунту (114–138 мг/кг).

ВПЛИВ НА КАЛІЙНИЙ РЕЖИМ ЖИВЛЕННЯ

Вміст калію в орному шарі ґрунту, на відміну від рухомого фосфору, суттєво знижувався у міру його споживання рослинами: з 134–160 мг/кг (висока забезпеченість) перед висіванням соняшнику до 94–112 мг/кг (підвищена забезпеченість) на час збирання врожаю . Основна частка K2O (72–81%) була використана до цвітіння рослин у період їх інтенсивного росту та розвитку.

Що ж до впливу окремих агроприйомів на калійний режим чорнозему, то тут було виявлено закономірності, типові для фосфатів, а саме: відсутність суттєвої різниці у показниках між варіантами відвальної оранки, чизелювання та плоскорізного розпушування; зниження кількості обмінного калію в орному шарі при мілкому дискуванні порівняно з контролем у допосівний період на 7–10 мг/кг; наявність розбіжностей у відсотковому співвідношенні калію в шарах 0–10, 10–20 і 20–30 см на оранці (38:34:28) та мілкому дисковому обробітку (41:34:25) (весна, фон N60P30K30).

Відзначено також стійку тенденцію до покращення на удобреному фоні забезпеченості посівів рухомими сполуками калію впродовж усієї вегетації соняшнику та максимальне використання цього елемента при внесенні міндобрив із підвищеною дозою азоту (N60P30K30).

МАКСИМАЛЬНА УРОЖАЙНІСТЬ І РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ

Істотний вплив на продуктивність соняшнику мали погодні умови, добрива та способи обробітку ґрунту. Порівняно високу (2,05–3,00 т/га) врожайність насіння отримано у відносно сприятливих умовах 2011, 2013, 2014 та 2015 рр. завдяки значним весняним запасам продуктивної вологи у ґрунті, а також опадам, що випадали влітку. Слід окремо сказати про 2012 рік, коли повітряна та ґрунтова посуха суттєво гальмувала ріст рослин: їх стан під час цвітіння та утворення репродуктивних органів оцінювався як критичний. Внаслідок дефіциту доступної вологи, високих температур і низької відносної вологості повітря спостерігалося передчасне засихання листя, формувалося до 25% порожнього насіння – переважно в центральній частині кошика. У поєднанні з відсутністю агрономічно корисних опадів впродовж травня – липня це зумовило низьку врожайність соняшнику – 1,79–2,35 т/га (табл. 4).

Tablytsya-4.-Vplyv-obrobitku-gruntu-i-dobryv-na-vrozhajnist-sonyashnyku-t_ga

На неудобреному фоні при плоскорізному і чизельному обробітку ґрунту до настання фази утворення кошика спостерігалися уповільнений ріст і розвиток рослин соняшнику. Це явище пояснюється насамперед відмінністю топографії розміщення пожнивних решток попередника (пшениця озима), різним ступенем перемішування та сепарації ґрунтової маси, що суттєво впливало на якість сівби та перебіг мікробіологічних процесів. У підсумку було отримано дещо вищу врожайність насіння соняшнику (на 0,07–0,13 т/га) при відвальній оранці порівняно з мілким обробітком.

На удобрених ділянках досліду стан посівів при плоскорізному та чизельному обробітку ґрунту прирівнювався до відвальної оранки, тому врожайність основної продукції виявилася приблизно однаковою (відповідно 2,53–2,67, 2,57–2,72 і 2,51–2,64 т/га). Тривалий період від початку весняних польових робіт до сівби олійної культури дає змогу виконати на полі низку технологічних операцій, що забезпечують подрібнення, розпушування та часткове перемішування ґрунту. В підсумку на стерньовому удобреному агрофоні створюються досить сприятливі вихідні умови для життєдіяльності мікробних популяцій, розкладання пожнивних решток і вивільнення іммобілізованих азотистих сполук у ґрунтовий розчин. Слід зазначити, що перевагу чизелювання відстежували у випадках залучення понад 5 т/га соломи (2011, 2012, 2014, 2015 рр.), плоскорізного розпушування – за її обсягів до 3,5 т/га (2013 р.).

Внесення навесні помірних доз мінеральних добрив (N30P30K30) на тлі закладення у ґрунт подрібненої соломи дало змогу отримати додатково по відношенню до контрольного варіанту (закладення побічної продукції без мінеральних добрив) у середньому за період досліджень 0,16–0,31 т/га насіння. Збільшення у складі комплексного добрива частки азоту (N60P30K30) забезпечувало збільшення основної продукції в кількості 0,29–0,45 т/га. Найвищі показники приросту були зареєстровані у сприятливих 2013–2014 рр., коли внесені під передпосівну культивацію мінеральні добрива тривалий час перебували у вологому ґрунті й ефективно використовувалися для формування високої врожайності соняшнику.

Від застосування мінеральних добрив по оранці отримано 0,16–0,29 т/га, при мілкому мульчувальному обробітку – 0,29–0,45 т/га насіння соняшнику. Це явище можна пояснити дещо більшою концентрацією коренів рослин у верхніх удобрених шарах (10–20 см), а також досить високою зволоженістю в зоні локалізації мінеральних добрив при мілкому обробітку. В підсумку це створює кращі умови для засвоєння рухливих сполук макроелементів на початкових етапах розвитку рослин і може бути аргументом на користь варіантів чизелювання та плоскорізного розпушування ґрунту.

Порівняльна економічна та біоенергетична оцінка різних агроприйомів показала, що при вирощуванні соняшнику після озимої пшениці з використанням соломи та внесенням оптимальної дози мінеральних добрив (N60P30K30) заслуговує на увагу чизельний (14–16 см) та плоскорізний (12–14 см) обробіток ґрунту. В результаті більш економного порівняно з відвальною оранкою витрачання коштів і енергії у розрахунку на 1 га площі собівартість і енергоємність тонни насіння знижувалися відповідно на 82–96 грн/га і 365–379 МДж. Рівень рентабельності підвищився на 12–15%, окупність виробничих витрат зросла з 2,32 грн/га до 2,44–2,74 грн/га, а енергетичний коефіцієнт – з 3,01 до 3,19–3,20. Економія палива досягає при цьому 12,3–13,8 л/га.

ВИСНОВКИ

  1. Використання пожнивних решток попередника призводило до незначного зниження вмісту нітратного азоту, рухомого фосфору та обмінного калію в шарі 0–30 см при мульчувальному обробітку ґрунту порівняно з оранкою.
    При закладанні соломи спільно з мінеральними добривами  (N30–60P30K­) відзначено позитивні зміни поживного режиму чорнозему (особливо азотного) у часі при чизельному та плоскорізному обробітку, пов’язані з належним рівнем зволоження ґрунту та розвитком процесів ремобілізації елементів живлення.
    Мілке дискування призводить до гальмування нітрифікації внаслідок погіршення агрофізичних властивостей орного шару та локалізації в обмеженому середовищі великої кількості післяжнивних решток, тож у цьому випадку необхідно дещо збільшувати дозу внесення складних мінеральних добрив (особливо азотних) для стабілізації поживного режиму ґрунту з урахуванням його початкової родючості.
  1. Застосування відвальної оранки на не удобрених фонах сприяє отриманню дещо вищого врожаю насіння соняшнику (на 0,07–0,13 т/га) порівняно з мілким мульчувальним обробітком. Застосування мінеральних добрив (N30–60P30K30) при мульчувальному обробітку (чизельний, плоскорізний) нівелює певну перевагу оранки і сприяє формуванню практично рівноцінного врожаю насіння соняшнику (відповідно 2,53–2,67, 2,57–2,72 і 2 2,64 т/га), за винятком дискування, коли врожайність насіння знижувалася на 0,16–0,21 т/га (6–8,9%) порівняно з контролем (відвальна оранка).

О. І. Цилюрик, д-р с.-г. наук, Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет

Опубліковано в журналі “Агроном”

Найсвіжіші матеріали читайте в журналі «Агроном». Слідкуйте за головними агрономічними новинами на нашій сторінці у Facebook та каналі в Telegram

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі

СТАТТІ ПО ТЕМІ

Вирощування соняшнику на ґрунтах із різним рівнем pH

Активне поширення ареалу виробництва соняшнику на області,...

Біологія та методи контролю вовчка соняшникового

Раніше вовчок соняшниковий був поширений здебільшого в...

Правила живлення соняшнику

Площі посівів соняшнику в Україні вже сягнули...

Погода

Kyiv
уривчасті хмари
23.3 ° C
23.7 °
22.6 °
82 %
0.9kmh
28 %
Сб
23 °
Нд
32 °
Пн
32 °
Вт
27 °
Ср
29 °